1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
В месопотамской цивилизации цари и священники были верхушкой социального класса. Классы ниже: дворяне, свободные и рабы. Дворяне получили большие земли от царя за военную службу. Свободными были солдаты, ремесленники, торговцы и крестьяне, платившие налоги, проходивших военную службу и работавших на строительстве храмов и каналов.
Рабы, самый низший слой общества, были людьми без прав и могли быть проданы или даже обменены как товары. Рабами были люди, взятые в плен на войне, проданные за деньги, потерявшие свободу из-за долгов.
Месопотамская экономика основывалась на обмене, то есть на торговле товарами и услугами. Бартер был необходим для людей в Месопотамии для того, чтобы получить ресурсы, в которых они испытывали недостаток. В результате древние месопотамцы торговали с людьми из других областей.
Месопотамцы также использовали валюту - в их системе использовался ячмень. Чтобы получить этот ячмень, люди должны были позаимствовать его у банкира, который держал ячмень. Месопотамцы также использовали металлы, такие как свинец, медь, бронза, олово, золото и серебро для валюты. Система письма, разработанная на месопотамском языке (сначала в форме пиктограмм, а затем в виде клинописи обмену, поскольку писцы могли вести контракты и вести учет сделок. Как только сделка была завершена, она была записана.
Чем они торговали? С Индией торговали слонами и обезъянами, слоновыми костями, драгоценностями, золотом. У Магана – сегодня это Оман – импортировали медь, диоритовый камень, слоновую кость, охристый пигмент, полудрагоценные камни. Сама Месопотамия экспортировала золото, слоновую кость, медь, жемчуг, лазурит, финики и так далее.
Объяснение:
Все эти товары брались из ремесла, сельского хозяйства (преимущественно, животноводство), охоты, металургия (насколько могла быть). Но из-за особенностей климата земли Месопотамии не были плодородными, там произрастали только финики.