Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.
Есть в истории фигуры, роль которых продолжаем осмысливать и сейчас, открывая в их деятельности новые грани, которые неожиданно оказываются весьма актуальными для Украины, особенно, если принять во внимание нелегкий процесс евроинтеграции нашего государства. Таким был князь Витовт Великий (1350 - 1430) - некоронованный король государства Литовской, Русской и Жемайтийского (своеобразный средневековый аналог объединенной Европы). Именно при нем (в 1410 году) была выиграна Грюнвальдская битва, а 1429-го в подконтрольном Витовту Луцке состоялся съезд европейских монахов. Этому неординарному деятелю мировой, литовской и украинской истории было посвящено Международную научно-практическую конференцию «Князь Витовт: историческая фигура на фоне эпохи», которая состоялась 20 мая в Восточно национальном университете имени Леси Украинский. Открыла ее доктор исторических наук, профессор, проректор по научно-педагогической и учебной работы и рекрутации Светлана Гаврилюк. Во вступительном слове госпожа проректор напомнила о сложной геополитической ситуации, в которой оказалась Украина в XXI веке, и подчеркнула необходимость всеевропейской объединения усилий для противостояния агрессии со стороны России, приведя в пример такого протообьеднання именно деятельность князя Витовта.
С приветственными речами выступили организаторы конференции - ректор Леси вуза, доктор биологических наук, профессор Игорь Коцан, ректор Университета Витовта Великого в Каунасе (Литовская Республика), профессор Юозас Аугутис и декан факультета философии Люблинского католического университета Иоанна Павла II госпожа Моника Вальчак (представляла интересы ректора этого университета, профессора Антони Дембиньски).
Соглашения затронули Священную Римскую империю, Испанию, Францию, Швецию, Нидерланды и их союзников в лице князей Священной Римской империи. До 1806 года нормы Оснабрюкского и Мюнстерского договоров являлись частью конституционного закона Священной Римской империи.
ТАК?