питання 2
.Під час раннього середньовіччя, Італія пережила падіння Західної Римської імперії та потерпала від численних нападів інших народів, як-от лангобарди та остготи, візантійців та пізніше норманів. Століттями пізніше Італія стала місцем зародження Середньовічних морських республік та Ренесансу, надзвичайно продуктивного інтелектуального руху, який згодом став загальним і формував наступний хід європейської думки, і заклав основу для сучасного капіталізму. Ці здебільшого незалежні держави виступали головними торговими центрами Європи з Азією та Близьким Сходом, часто насолоджуючись більшою мірою демократії, аніж більші феодальні монархії, що консолідувалися по всій Європі; однак, частина центральної Італії перебувала під владою теократичних папських держав, у той час, як Південна Італія залишалася значною мірою феодальною до XIX століття, частково внаслідок послідовних візантійських, арабських, нормандських, анжуйських, арагонських та інших закордонних завоювань регіону. Епоха Відродження розпочалася в Італії та поширилася на решту Європи, викликаючи поновлений інтерес до гуманізму, науки, географічних відкриттів та мистецтва. Італійська культура процвітала, випускаючи відомих вчених, художників та поліматів. Під час середньовіччя італійські дослідники відкрили нові маршрути до Далекого Сходу та Нового Світу. Тим не менш, комерційна та політична міць Італії значно погіршилися з відкриттям торгових шляхів, що обходили Середземномор'я. Століття суперництва та міжусобиць між італійськими містами-державами, як-от Італійські війни XV—XVI століть, залишили Італію роздробленою, а кілька італійських держав були завойовані й далі розділені багатьма європейськими державами протягом кількох наступних століть.
питання 1
У 1066 році, Вільгельм Завойовник запропонував феодальну систему, за якої для прийняття законодавчих актів необхідно було їх схвалення радою землевласників та духовних сановників. У 1215 році Іоанн Безземельний встановив, що запровадження нових чи скасування старих податків, а також їх розмір обов'язково мали погоджуватись із цією радою, яка згодом перетворилась на парламент.
успехи цинь, как упоминалось, вызвали отчаянную попытку уцелевших царств создать коалицию, вертикаль — цзун (включающую все царства от северного янь до южного чу), против западного цинь. коалицию поддержал и дом чжоу. но было уже поздно. противники цинь один за другим терпели поражение. рухнул и дом чжоу, а девять треножников — символ власти сына неба — перешли к цинь. уже в 253 г. до н.э. именно циньский ван вместо чжоуского сына неба принес в своей столице очередную официальную жертву в честь небесного шанди. на этом, собственно, формально и кончилась эпоха чжоу. однако завершающие удары, окончательно сокрушившие соперников цинь в борьбе за империю, пришлись на последующие десятилетия и были связаны с именем и деятельностью последнего правителя царства ин чжэна, будущего императора цинь ши-хуанди (259—210 гг. до н.
не без основания считают, что именно его, а не ин чжэна следует считать подлинным создателем империи цинь.
старшему сыну, чего ли сы и другие приближенные сделать не захотели). в результате империя вступила в период придворных интриг и политической неустойчивости, что в свою очередь придало силы оппозиции двора императора. начались восстания. их по-прежнему жестоко подавляли, но сил на это уже не хватало. в стране быстрыми темпами росло недовольство. испуганный эр ши-хуан попытался было прибегнуть к казням сановников и приближенных, наиболее ненавистных народу и опасных трону и лично ему. но империи уже ничто не могло .
осенью 209 г. до н.э. вспыхнуло восстание чэнь шэна, за ним начались другие. эр ши-хуан объявил большую амнистию в поднебесной, стал мобилизовывать войска против повстанцев. были сокращены расходы на дорогостоящие стройки, обвинены в преступлениях и казнены еще некоторые видные сановники, включая и ли сы. но, несмотря на все усилия, движение восставших ширилось и набирало силу. во главе его стал сян юй, выходец из бывшего царства чу. евнух чжао гао, сменивший ли сы в качестве главного советника императора, попытался было взять власть в свои руки. по его приказу эр ши вынужден был покончить с собой. однако вскоре во дворце был заколот и сам чжао гао. циньский двор агонизировал, и вскоре династия цинь прекратила свое существование.
тем временем у сян юя объявились соперники, сильнейшим из которых стал выходец из крестьян лю бан. длительная междоусобная борьба завершилась победой лю бана, который и стал основателем новой династии хань.
гибели династии цинь поучительна и заслуживает специального внимания. как известно, эта тема интересовала многих, начиная с современников событий. так, в шестую главу труда сыма цяня, посвященную жизнеописанию цинь ши-хуанди, включено эссе цзя и, касающееся причин падения, казалось бы, могущественной империи, просуществовавшей менее 15 лет. цзя и ши-хуана за излишнюю самоуверенность, жестокости и бесчинства, осуждал его за отказ внимать критике и исправлять ошибки. он считал, что недовольство и восстание народа в такой ситуации были неизбежны. по его мнению, отказ от традиций, пренебрежение ими в конечном счете стали причиной краха цинь.
