Причини роздробленості Київської Русі. Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50, а в ХІV ст.— 250 князівств.Роздроблення дістало в науці назву «феодального», оскільки його визначальними причинами були утвердження й подальший розвиток землеволодіння, виділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їхнє прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — Києва.Проте політичну роздробленість Київської держави спричинили декілька чинників. А. Васнецов. Двір удільного князя. По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління.На початок ХІІ ст. Русь займала площу майже 800 тис. км2, що, залежно від обставин, могло бути або свідченням державної могутності, або ж джерелом слабкості. Великий князь у цей час не володів достатньо міцним, складеним і розгалуженим апаратом влади, фактично не мав розвинутої мережі доріг, швидких видів транспорту чи засобів зв’язку для ефективного здійснення своїх владних повноважень на такій величезній території. Тому в запровадженні своєї політики великим князям доводилося покладатися на удільних володарів, яких, як правило, обтяжувала така зверхність. До того ж, вони самі були не проти посісти великокнязівський престол.По-друге, етнічна неоднорідність населення.Не сприяло міцності держави і те, що в Київській Русі поруч зі слов’янами, що становили більшість населення, проживало понад 20 інших народів: на півночі й північному сході — чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні — печеніги, половці, турки, каракалпаки, на північному заході — литва і ятвяги. Більшість цих народів силою потрапили під владу київських князів або були ворожі їм.По-третє, зростання великого землеволодіння.У міру розвитку господарства і феодальних відносин зміцнювалося і велике землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві, воно посилило владу місцевих князів і бояр, які, у свою чергу, прагнули економічної самостійності та політичної відокремленості.
1.Карла 12 стали поддерживать Великобритания и Голландия. В июле 1700 года армия шведов вместе с союзниками высаживается и осаждает Копенгаген, который не мог долго обороняться , ведь там не были к обороне подготовлены, флот датчан не мог противостоять шведской эскадре. В ответ на угрозу разрушения их столицы датчане подчинились и подписали мир на предложенных условиях, отказались от союза с Саксонией и таким образом отказались от военных действий. Таким образом этому вмешательство союзников Швеции Великобритании и Голландии и осада Копенгагена.
2. Причиной нашего проигрыша под Нарвой была слабая боевая подготовка русских войск,большинство солдат были рекрутами,руководство русской армией было разобщенным, иностранные военные специалисты переходили на сторону неприятеля, было плохо организовано снабжение, царь покинул армию, были плохо подготовлены офицеры в русской армии, противником русских войск оказалась опытная и хорошо обученная армия шведов.
Жестокое угнетение рабочего класса приносило капиталистам колоссальные прибыли. Содержание 500 рабочих лесопильного завода стоило акционерам «Орлеса» 74 тыс. , а ежегодный доход от эксплуатации их труда равнялся 600–700 тыс. рублей.
Экономический кризис 1900–1903 гг. ухудшил положение пролетариата. Были временно остановлены доменные печи на Авзяно-Петровских, Белорецком, Тирлянском и других заводах. Каждый третий рабочий, занятый в горнодобывающей и металлургической промышленности, стал безработным.
Гнет эксплуататоров и политическое бесправие поднимали рабочих на борьбу. Стачки и забастовки стали привычным явлением.
Нелегким было положение крестьян. Крестьяне находились в зависимости от помещиков, часто вели свое хозяйство устарелыми традиционными
Рост сельского населения в начале XX в. уменьшили размеры земельных наделов крестьянства. В 1904 г. за крестьянами числились млн. рублей недоимок по государственным налогам и выкупным платежам. Они начинают открыто протестовать против существующих порядков.