Дочь князя Ангальт-Цербстского, Екатерина пришла к власти в результате дворцового переворота, свергнувшего с престола её непопулярного мужа Петра III.
Екатерининская эпоха ознаменовалась максимальным закрепощением крестьян и всесторонним расширением привилегий дворянства.
При Екатерине Великой границы Российской империи были значительно раздвинуты на запад (разделы Речи Посполитой) и на юг (присоединение Новороссии, Крыма, отчасти Кавказа).
Система государственного управления при Екатерине Второй впервые со времени Петра I была реформирована.
В культурном отношении Россия окончательно вошла в число великих европейских держав, чему немало сама императрица, увлекавшаяся литературной деятельностью, собиравшая шедевры живописи и состоявшая в переписке с французскими В целом политика Екатерины и её реформы вписываются в русло абсолютизма XVIII века.
Хоча самураї після 1868 р перестали бути провідним станом Японії, дух самурайства не зник. Позбавлені колишніх прав і привілеїв нащадки вчорашніх самураїв культивували свої військові доблесті і виховували у відповідному дусі солдатів регулярної армії. Різниця була лише в тому, що якщо раніше дух і діяльність самураїв реалізовувалися всередині країни, в міжусобних війнах і феодальних сутичках, то тепер войовничість самураїв виявилася спрямованої на зовнішній світ, на сусідні з Японією країни і народи. Будівництво сильної армії і особливо флоту стало завданням номер один з перших же кроків нової японської адміністрації.
