Цивилизация - это сложное общество, характеризуемое городским развитием, социальными классификациями, навязанными культурной элитой, символическими системами общения и восприятием отделения и доминирования от естественной среды. Цивилизация описывает сложный образ жизни, характеризуемый городскими районами, общими методами общения, административной инфраструктурой и разделением труда.
Вообще, древние цивилизации складывались, потому что были благоприятные условия для развития: плодородные почвы, выход в море, который открывал возможность торговли и так далее.
Самые ранние цивилизации развивались между 4000 и 3000 г. до н.э., когда рост сельского хозяйства и торговли позволил людям иметь избыток продовольствия и экономическую стабильность. Появился широкий спектр профессий и интересов, что цивилизациям процветать в относительно ограниченном пространстве.
Все цивилизации имеют определенные характеристики. К ним относятся:
1) крупные населенные пункты;
2) монументальная архитектура и уникальные художественные стили;
3) общие стратегии общения;
4) системы управления территориями;
5) сложное разделение труда; и
6) разделение людей на социально-экономические классы.
Объяснение:
Все это было в античной цивилизации.
Возможно, ни одна цивилизация не может служить лучшим примером этого, чем Древний Рим или Древняя Греция, особенно, если мы говорим об управлении.
Латынь была языком древнего Рима, территория которого простиралась от бассейна Средиземного моря вплоть до частей Великобритании на севере и Черного моря на востоке.
Чтобы управлять такой большой территорией, римлянам, базирующимся в центральной части Италии, нужна эффективная система государственного управления и инфраструктуры. Римляне использовали различные методы для управления своей республикой, а затем и империей.
А греки изобрели древние Олимпийские игры, и сформировали концепцию демократии и Сената.
Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.
Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].
Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].
Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги
Объяснение:
