Відповідь:
Кризові явища, які стали проявлятися в Чехії вже з останньої третини XIV ст., були наслідком загального економічного занепаду в країнах Західної Європи. Криза в економіці, що набула особливо гострого характеру на зламі ХІV - ХV ст., мала далекосяжні соціальні наслідки для Чеського королівства. Йдеться насамперед про глибоку диференціацію суспільства: від селян і феодалів до духовенства й жителів міст.
Селяни поділялися на заможних (седляків) і бідноту (холупників). Вони не були власниками землі, а лише утримували свої наділи й мусили відробляти панщину, сплачувати натуральний і грошовий оброки, певну кількість різних податків. Селяни підлягали суду господаря-феодала, який жорстоко карав за найменшу провину. Фактично влада феодала над селянином була необмеженою.
Населення чеських міст поділялося на патриціат (складався з німців), який тримав у своїх руках усе управління та суд; бюргерство, об'єднане в цехи й представлене чехами; бідноту, яка становила майже половину населення.
Пануючим класом Чехії були феодали, серед яких багатством і могутністю вирізнялися церковні ієрархи. Католицька церква володіла третиною всіх земельних угідь (половиною всіх земель узагалі). Основним джерелом її прибутків були селянські повинності. Крім того, вона отримувала від усіх верств чеського суспільства "десятину", а також гроші від мирян за відправлення обрядів. До світських феодалів належали також магнати й рицарська шляхта. Магнати прагнули обіймати високі державні посади й протистояли королівській владі.
Кількість шляхетських родів сягала кількох тисяч. Всі вони господарювали у своїх невеликих володіннях і мали досить скромні прибутки. Існував також зовсім збіднілих рицарів, які втратили свої володіння й заробляли на життя військовою службою. Незважаючи на те, що магнати і шляхта мали однакові права та привілеї, останні посідали другорядні позиції в суспільстві.
Криза, що охопила Чехію, вкрай загострила відносини між усіма класами та верствами суспільства. Селяни прагнули позбавитися нещадної експлуатації феодалів; бюргерство - звільнитися з-під влади патриціату й набути власних прав; міська біднота була готова до найрадикальніших змін у суспільстві, щоб поліпшити своє злиденне становище; дворянство боролося з магнатами за землю, привілеї та владу.
Водночас у чеському суспільстві зростало невдоволення політикою Римської курії і діяльністю католицького кліра. Представники різних станів прагнули не лише звільнитися від надмірних церковних поборів, а й при нагоді поділити церковне майно. Отже, на зламі XIV-XV ст. стали проявлятися й загострюватися кризові явища в економічній, політичній та церковній сферах життя чеського суспільства, вс та класи якого прагнули змінити суспільно-політичний лад, реформувати церкву, а також відстояти національну гідність, звільнивши країну від засилля німців.
Суспільно-економічні суперечності в Чехії викликали протест, який в умовах того часу міг проявитися тільки в релігійній формі. Римо-католицька церква, яка була чи не наймогутнішою структурою в країні, проявляла себе як регресивна сила, що гальмувала суспільний розвиток. Опозиційною силою щодо католицизму виступало передусім чеське бюргерство, яке прагнуло "дешевої церкви". Ця опозиція мала яскраво виражений національний характер, оскільки спрямовувалася проти засилля привілейованого німецького духовенства й патриціату.
Союзником бюргерства виступало також чеське селянство, яке нещадно експлуатувалося німецькими церковними й світськими феодалами. Оскільки критика католицизму пов’язувалася з вимогами секуляризації церковних земель, вона дістала підтримку королівської влади, чеських магнатів, шляхти й рицарства.
З критикою політики католицької церкви вже в другій половині XIV ст. виступило чеське духовенство. Так, Міліч з Кромержижа (1320-1374) у своїх проповідях чеською мовою сміливо викривав вади духовенства: користолюбство, розбещеність, невігластво, здирництво та ін. Він критикував справжніх винуватців розбещення церкви й підготував власну програму "виправлення" суспільства. Критика католицизму була підхоплена магістром Празького університету - Матвієм з Янова (1350-1394), який у своїх працях обґрунтував необхідність церковної реформи. В 1391 р. у Празі була заснована Віфлеємська каплиця. У проповідях, які читалися тут лише чеською мовою, викривалися зловживання католицької церкви.
У Празькому університеті відбувалися диспути, на яких обговорювалися питання реформації католицької церкви. За необхідність змін виступали чеські магістри-послідовники вчення (забороненого Римською курією) відомого реформатора, професора Оксфордського університету Д. Вікліфа (1320-1384). Однак антивікліфісти (здебільшого німецькі професори) у 1408 р. домоглися заборони вивчення праць реформатора-англійця.
Пояснення:
ответ:Это было в России 18в. С одной стороны - развитие науки и культуры, с другой - усиление крепостного права.
С одной стороны - В России именно в 18в. началось развитие культуры(она развивалась и раньше,но не такими темпами). Все благодаря Петру 1,Екатерине 2( откр. Университетов,банков).Также были великий писатель Радищев,мастер на все руки Ломоносов и т.д. :)
Но,с другой стороны - бедные крестьяне очень сильно страдали. При Петре их заставляли много работать. При Екатерине 2 крестьяне были как скот. Их можно было бить,унижать. Им нельзя было жаловаться на своих хозяев. Неугодных крестьян ссылали в Сибирь. Но, их нельзя было убивать,это было наказуемо(платили штраф
ответ:
-японская война.
объяснение:
-японская война (1904-1905) стала результатом противоборства россии и японии на дальнем востоке. после того как были построены сибирская (1891-1903) и китайско-восточная (1896-1898) железные дороги, россия усилила своё влияние на дальнем востоке…
противоречия===> : квжд и российская экспансия в маньчжурии; аренда россией ляодунского полуострова и порт-артура. политические: борьба за сферы влияния в китае и корее; война как средство отвлечения от революционного движения в россии. царизм рассчитывал на лёгкую победу, чтобы отвлечь общество от внутренних проблем (как говорил министр внутр. дел в. к. плеве, "нам нужна маленькая победоносная война").в действительности же война, чуждая интересам народа, закончилась позорным поражением (подписанием невыгодного россии портсмутского мира, по которому: корея призналась сферой влияния японии, япония получила во владение ю. сахалин, япония получила право рыбн. промысла вдоль берегов, россия передала японии в аренду ляодунский п-ов и порт-артур).…. -японская война стала одним из ярких примеров империалистических войн рубежа lx-xx вв. в ходе конфликта были применены многие виды новейшего оружия: дальнобойная артиллерия, броненосцы, миноносцы…
первая мировая война (1914-1918)- вооружённый конфликт в начале хх века, в основе которого оказались противоречия между двумя военно-политич. блоками: тройственным союзом (германия, австро-венгрия, италия) и антантой (россия, франция, великобритания) из-за колоний, сфер влияния, рынков сбыта и геополитики. 15(28).7.1914 австо-венгрия, использовав в качестве предлога сараевское убийство объявила, под прямым давлением германии, войну сербии. сербия находилась под покровительством россии. в ответ на агрессию австро-венгров, 30 июля в российской империи был издан указ о всеобщей мобилизации. в ответ на это, 1 авг. германия объявила россии войну…
3 марта 1918 россия из войны вышла, вынуждено подписав брест-литовский договор, по кот. она должна была выплатить германии огромную контрибуцию (6 млрд. марок). результат: военная кампания не принесла решающего успеха ни одной из сторон, крах империй: австо-вегерской, германской, османской, российской. первая мировая война для россии стала прологом всего хх века и имела исключительное значение для развития россии в будущем. она стала катализатором многих революционных изменений, уже давно назревавших в российском обществе. в этой войне россия имела огромные демографические потери (более 2 млн. чел. убитых). потери негативно влияли на моральный дух армии и антивоенное общественное мнение. революционные настроения подогревались углубляющимся . кризисом. затянулся политический кризис -- авторитет царской власти пал. началась открытая критика действий императора николая ll. 2 марта 1917г. николай ll отрекается от престола. к 1917году в россии сложились все признаки революционной ситуации и первая мировая война, одна из главных причин, которая обострила все проблемы в россии и ускорила революцию и гражданскую войну