Основные занятия и особенности жизненного уклада украинского народа в 17 веке и территория проживания
Основным занятием украинского народа в 17 веке было сельское хозяйство, которое включало животноводство, земледелие. Выращивали хлеб, пшеницу, коноплю, лен, овес и прочие злаковые. Было характерно для украинцев и садоводство – от смородины и вишни до абрикосов и яблок. Что касается животноводства, то разводили коров, лошадей, овец, коз, свиней и птицу, а также пчел. Развито было и рыболовство; рыбачили то сетями, то вершами.
Важно помнить, что с 15 веке на Украине развивается казачество, в котором задействована очень большая часть населения Украины. Можно сказать, что казаки разместились по обе стороны Днепра – от Поднепровья до Запорожской Сечи.
В 17 веке до 1654 года Украина считалась частью Речи Посполитой, если мы говорим о территории. Поляки активно расширяют границы католичества, а украинцы выступают против. В это время развивается национально-освободительное движение. Особое развитие это движение получило после Люблинской унии. А в 1654 году Украина вошла в состав Российского Царства в рамках окончания восстания под предводительством Богдана Хмельницкого. А в целом Украина занимала территорию от Закарпатья до Запорожья.
ответ:Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.
Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад,Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.
Релігійні обряди в Греції були вкрай могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширеня богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честьДеметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої
Давньори́мська релі́гія — одна з політеїстичних систем рабовласницького суспільства з пережитками релігійних уявлень епохи родового ладу.
Основною ланкою господарювання римської громади було хліборобство. Тому для давньоримської релігії характерна віра в духів — покровителів природи, сільського життя і хліборобства. Патріархальність життя зумовила також особливу шану та обожнювання душ предків як покровителів домашнього вогнища — ларів, пенатів та ін. У культі дерев, землі, каміння, деяких тварин відбито риси фетишизму й тотемізму.
Поступово з маси дрібних божків, які уособлювали сили природи і вважалися покровителями тих чи тих явищ дійсності, релігійна свідомість стародавніх римлян стала виділяти окремих головних богів. До цього періоду належить і виникнення численних міфів про богів. Римська міфологія зазнала величезного впливу грецької міфології.
З утворенням класів і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов'язаними з певною територією. Оформлення пантеону було насамперед справою вельможних та жерців. Поряд з такими богами, якЮпітер і Марс, що ставали дедалі могутнішими, існувало безліч менших богів, духів, котрі опікувалися окремими життєвими чи господарськими справами.