Сулейман І Пишний (1494 - 1566), султан Османської імперії з 1520 по 1566 роки. Він відомий, як завойовник, так і внутрішній реформатор.
Раннє життя і правління
Сулейман був єдиним сином султана Селіма I. Він став санджак- беєм (губернатором) Каффи в Криму під час правління свого діда Баязида II.
У вересні 1520 року Сулейман змінив свого батька на посту султана і розпочав своє правління з походів проти християнських держав у центральній Європі та Середземномор'ї. Белград став його власністю в 1521 році, а Родос, який був під владою рицарів святого Іоанна, у 1522–1523. У Мохачі в серпні 1526 року він розбив військову силу Угорщини (угорський король Людовик II загинув в цій битві). Тривала війна в Угорщині виснажила обидві сторони і після довгих переговорів у 1562 р. був підписаний мир про визнання статусу кво в Угорщині.
Зовнішні кампанії
Сулейман провів три основні кампанії проти Персії. Перша (1534–1535) надала османам контроль над регіоном Ерзурум на сході Малої Азії. Другий похід (1548–1549) приніс велику територію навколо озера Ван, але третій (1554–1555) слугував скоріше попередженням османам про труднощі підпорядкування в Персії. Перший офіційний мир був підписаний у 1555 р., але він не запропонував чіткого вирішення проблем, з якими зіткнувся османський султан на його східній межі. Морська сила османів стала грізною у правління Сулеймана. В пізніші роки Сулеймана турбували конфлікт між його синами. Сам Сулейман загинув, при облозі фортеці Сігетвар в Угорщині.
Внутрішні досягнення
Сулейман будував міцні фортеці, щоб захищати місця, які він займав від християн, і прикрашав міста ісламського світу (включаючи Мекку, Дамаск і Багдад) мечетями, мостами, акведуками та іншими громадськими роботами. Загалом Сулейман виконав завдання перетворити раніше візантійське місто Константинополь на Стамбул, гідний центр великої турецької та ісламської імперії.
Дружиною султана Сулеймана I під іменем Хюррем султан була Настя Лісовська, більш відома як Роксолана.
1.Возвышение Афин
После победы над персами, в которой афиняне сыграли решающую роль, началось быстрое возвышение Афин. Имея самый многочисленный во всей Греции флот, Афины постепенно поставили под свой контроль все торговые пути в Эгейском, Ионическом и Черном морях.
2.Хозяйственное развитие Греции в 5 веке до н.э.
1. Рост рабства в Греции. Греко-персидские войны привели к росту рабства. В рабов обращали военнопленных и захваченное на войне мирное население. Росту рабства и морское пиратство. В V (5) веке до н.э. почти во всех греческих полисах существовали рынки рабов, особенно большие на Делосе и в Афинах. На рынках покупатели осматривали рабов, словно скот или вещи. На груди раба висела дощечка с надписью. В ней указывался возраст раба, откуда он родом, что умеет делать. Раб стоил дороже, если был силён, молод, знал какое-нибудь ремесло. Рабы не имели имён, а носили клички, словно домашние животные. Они не могли иметь семью или собственное имущество.
2. Рабский труд в хозяйстве. Рабы выполняли самую тяжёлую работу. В рудниках они добывали металлы, а в каменоломнях — мрамор. Особенно широко рабский труд применялся в ремесленном производстве. В гончарных мастерских, например, рабы месили глину, вращали гончарный круг, поддерживали огонь в печи для обжига. А вот лепили и расписывали посуду свободные мастера.
Производство керамики было очень развито в Греции. В Афинах целый район назывался Керамик. Особенно ценились расписанные чёрным лаком вазы. Секрет изготовления этого лака до сих пор не раскрыт. Вначале появились чернофигурные вазы, когда чёрным лаком наносили изображение, а фоном служил естественный цвет глины. В V (5) веке до н.э. изготовляли краснофигурные вазы. На таких сосудах, наоборот, чёрным лаком закрашивался фон изображений.
Объяснение:
они обозлились на украинцев так как те состояли в России и нападали на их сёла деревни и крепости