Зевс – отец бессмертных и смертных Над всем миром и Олимпом царит Зевс, отец богов и людей, бессмертных и смертных. Он — сильнейший из богов. С которым неразлучны его слуги — Власть, Сила и Победа-Ника. Никто из богов не может сравниться с ним могуществом. Если спустить с Олимпа прочную золотую цепь, дать один конец в руки Зевса, другой — всем богам, то и тогда они не смогли бы не только сбросить Зевса на Землю, но даже чуть-чуть поколебать его на золотом троне. Но если бы цепь потянул Зевс, поднял бы он на ней всех богов вместе с землей и морем, обмотал бы цепь вокруг вершины Олимпа и оставил бы весь мир подвешенным среди небесных просторов. Зевс — обладатель эгиды, поэтому его называют «Эгиох», «Эгидодержец». А вот что такое эгида, точно не знает никто. Одни говорят, что это щит из козьей шкуры, другие — что плащ, но все согласны, что на эгиду прикреплена внушающая ужас голова медузы Горгоны. Когда Зевс потрясает эгидой над двумя сошедшимися в битве войсками, небо окутывается тяжелыми тучами, блистают молнии, рокочет гром, вселяя ужас в души одного войска, наполняя бодростью и мужеством сердца другого. Таким Зевс приносит победу в бою, поэтому одно из его имен - Зевс Победоносец. Как обладатель громов и молний, бог, насылающий грозу, Зевс зовется Громовержцем, Тучегонителем, Высокогремящим. Своими молниями он испепеляет нечестивцев, людей, нарушающих установленные им в мире законы. Кара Зевса страшна для людей, но к тем, кто чтит богов, Зевс относится милостиво. Он в беде», «Оградитель Дружеский». Он — божество, которое чтили все эллины, поэтому его именовали Зевс Всеэллинский.
1. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів З ліквідацією автономії України та введенням загальноросійського адміністративного устрою історія українських архівів тісно пов'язана з архівним будівництвом у Російській імперії. В 1782 р. територію Гетьманщини було поділено на Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва, перетворені в 1796 р. на Малоросійську губернію. Остання існувала до 1802 р. , коли з неї було утворено Чернігівську і Полтавську губернії. На запорозьких землях та південних полках Гетьманщини так званий Новосербський корпус 1764 р. був реорганізований у Новоросійську губернію. З 1775 р. Новоросію поділено на Азовську та Новоросійську губернії. З 1783 р. Новоросія стала називатися Катеринославським намісництвом, яке в 1796 р. було скасовано і утворено другу Новоросійську губернію. Зміни в адміністративному управлінні українськими територіями впливали на долю архівних фондів. Архіви ліквідованих установ надходили у розпорядження нових адміністративно-територіальних органів. У 1797 р граф І. Салтиков, який управляв Малоросією на правах генерал-губернатора, в листі до малоросійського губернатора Я. Бакуринського порушував питання про організацію в губернському місті Чернігові “архива всех дел до Малороссии касающихся й в различных местах без призрения оставленных. . . позначенню в Чернигове дома прочного й ко вмещению всех тех бумаг”. Для “розбирания всех дел, приведения их в порядок” намісник призначав чиновників. Так, архів колишньої Малоросійської колегії було передано до Чернігівського губернського правління. В архіві Київського губернського правління зосереджувалися в різний час архівні документи Київського магістрату, справи Малоросійської колегії, архіви полкових канцелярій і судів. У Катеринославському губернському архіві було об'єднано архіви колишніх Новоросійської і Азовської губернських канцелярій (1764-1784 рр. ) Катеринославського намісництва (1784-1796 рр. ), другої Новоросійської губернії (1797-1802 рр. ), генерал-губернаторських канцелярій, фортеці Святого Димитрія. На Правобережжі архіви губернських правлінь поповнювалися справами колишніх воєводських канцелярій, а казенні палати – вотчинними документами і грамотами монастирів. У 20-х роках 19 ст. в архіві старих справ Київської казенної палати в льохах та підвалах псувалися важливі матеріали, які потрапили туди після ліквідації монастирських вотчин. Великий за обсягом архів утворився при Полтавській казенній палаті, де зберігалися справи про монастирське землеволодіння, матеріали Рум'янцевського опису, документи Гадяцької полкової канцелярії. У 1831–1835 рр. у містах України було скасовано магдебурзьке право, зокрема давнє самоуправління Києва. Відповідно до “Городового положення” від 12 червня 1870 р. в містах створювали нові органи самоуправління – Міські думи (розпорядчі органи) та Міські управи (виконавчі органи), функціонування яких призвело до створення архівів. В архівах міських дум і управ зберігалися документи про права і привілеї міст. Внаслідок реформ 60-х років 19 ст. було ліквідовано багато установ – різні комітети і комісії, старі судові установи, “приказы общественного призрения”. Діловодство ліквідованих установ стало заповнювати архіви губернських правлінь, казенних і судових палат. Надходження були настільки великі, що кількість справ в архівах збільшувалася вдвічі або й втричі.
система международных отношений, сложившаяся после Наполеоновских войн.