Объяснение:
Потому что большую роль играет менталитет и особенности национального характера - импульсивность и горячность. В Латинской Америке уважают сильных лидеров, часто в ущерб демократии. Кроме того в обществе сильна коррупция и высокий уровень преступности. Этому также сильное расслоение в обществе - много бедных и небольшая часть очень богатых, которые стремятся подмять власть и народ под себя. Кроме того, важно на чьей стороне армия. Если военные довольны своей жизнью и положением, они вполне могут стать опорой власти. Если они недовольны, то могут пойти на путч и захватить власть в стране. Очень наглядным примером может служить Чили, где страной много лет правила военная хунта, которая жестоко подавляла любое сопротивление или недовольство. Кстати нельзя сбрасывать со счетов и внешнее воздействие. Все эти страны недалеко от США, поэтому Америке выгоден хаос в соседних странах. В таких случаях к власти либо приходят силы подотчетные США, либо в стране имеет место напряженность, которая в итоге выливается в конфликт. Конфликт как правило заканчивается либо проамериканским правительством, либо военной диктатурой. В случае демократического и независимого правительства делается все (извне), чтобы в стране имели место беспорядки. А они как и конфликт приводят в упомянутым выше явлениям.
З прийняттям християнства в культурі Київської Русі змінилося уявлення про сенс життя людини, який сьогодні осмислюється як спрямування до духовного самовдосконалення. Майбутнє людини залежало від її власного вибору моделі буття. Дотримання християнських чеснот було запорукою прилучення до світу вищих, релігійних цінностей у сакральному світі. Порушення ж релігійних норм буття тягло за собою розплату в потойбічному світі. Розрив між тілесним і духовним началами долався за до аскетизму, концентрованим утіленням якого стало чернецтво.
Християнська церква, впроваджуючи сталі, незмінні основи життя, канонізувала норми релігійного світобачення та буття людини. З метою їх канонізації та уніфікації норм у давньоруських храмах і монастирях створювалися майстерні з переписування книг і бібліотеки - у Софійському соборі (за часів Ярослава Мудрого), Києво-Печерському монастирі тощо. Водночас особлива значущість емоційно-почуттєвих начал, культурного "минулого" слов'янства детермінувала специфічне для християнської церкви Київської Русі піднесення культу Богородиці.
Культура Київської Русі була відзначена мовним плюралізмом, обумовленим наявністю слов'янських діалектів та диглосією - існуванням давньоруської та церковнослов'янської літературно-писемної мов. Ці два варіанти мов не існували відокремлено один від одного, однак мали різні сфери функціонування. Давньоруська була мовою усного побутового спілкування, ділового листування, юридичних актів ("Руська правда"), літописів та пам'яток світської літератури ("Слово о полку Ігоревім"). Церковнослов'янська мова використовувалася в сакральній літературі.
Объяснение:
