Відгалуженням династичної лінії Мономаховичів були Мстиславичі, волинські Ізяславичі, смоленські Ростиславичі, суздальські Юрійовичі, а також роди ярославських, ростовських, московських і тверських князів.
У середині ХІІ століття родинними володіннями представників цієї династії були Київська, Ростово-Суздальська, Смоленська, Переяславська земля і Волинь. Представники Мономаховичів вели боротьбу в першій половині ХІІ ст. із спорідненими родами Ольговичів та потомками Ізяслава Ярославича за Київське князівство та Новгород. З середини ХІІ ст., після розростання роду почались усобиці які з перемінним успіхом велись між молодшими Мономаховичами — Юрієм Долгоруким та його потомками, і Мстиславичами за участі окрім Ольговичів також і Давидовичів, рязанських та галицьких князів.
У другій половині ХІІ ст. гілкам Мономаховичів вдалось закріпитись у різних удільних князівствах Русі: Юрійовичі зберегли за собою Ростово-Суздальську землю, Ростиславичі — Смоленську, Ізяславичі — Волинь. Також різні представники цих родів правили в Переяславському князівстві та київських волостях, зокрема Овручі та на Пороссі.
Після монгольської навали потомкам Мономаха вдалось зберегти за собою більшість князівств. Галицько-Волинські Романовичі правили в південно-західній Русі до 1340 року. Ростиславичі володіли Смоленськом до 1404 року. А потомки Юрія Долгорукого змогли перетворити північно-східну Русь на сильне Велике князівство Московське у якому вони правили до свого вигасання на початку XVII ст.
Объяснение:
Точна дата народження Адама Сміта невідома. Відомо лише те, що він народився в червні 1723 року і був хрещений 5 числа цього місяця в невеликому містечку Керколді, розташованому неподалік від Едінбургу.
Батько Адама був митним чиновником. Він загинув за півроку до народження хлопчика. Мати – дочка великого англійського землевласника. Вона і виховувала сина.

У 14 років Адам Сміт вступає до престижного Університету Глазго, де відразу виявляється його величезний інтерес до навчання. Адам посилено вивчає етичні основи філософії під керівництвом відомого шотландського філософа Френсиса Хичстоуна. Не дивлячись на те, що Хичстоун став справжнім наставником для Адама Сміта, багато його теорій було згодом спростовано самим Адамом.
Наприкінці навчання в університеті Адам Сміт виграє стипендію для оплати навчання в знаменитому Оксфорді, куди він і поступив у 1740 році.
Після закінчення Оксфорду в 1746 році він повертається до Шотландії, де починає готувати і читати лекції з історії, риторики, філософії і економіки для студентів університету в Едінбурзі. Саме у цьому періоді свого життя Адам Сміт формує основу своєї економічної теорії, яка полягає в прагненні відобразити діяльність людини з трьох напрямів:
- з точки зору моральності;
- з державних і цивільних позицій;
- з позицій економічних.
Популярність і загальне визнання його публічних виступів багатьма відомими науковими діячами того часу, призвели до того, що в 1751 році двадцятисемирічний лектор призначається професором логіки до Університету Глазго. А ще через рік він посідає посаду професора філософії моралі, яка вважається набагато престижнішою.
У 1758 році Адам Сміт призначається деканом, що поза сумнівом є визнанням його заслуг перед університетом. Весь вільний час він присвячує професійній діяльності. У коло його спілкування входять багато політиків, аристократи і діячі науки. Зокрема, серед його близьких знайомих - хімік Джозеф Блек, винахідник парового двигуна Джеймс Ватт, знаменитий філософ Девід Юм.
Під час роботи в університеті Адам Сміт публікує свою першу дійсно велику роботу «Теорія етичних відчуттів», яка пізніше ляже в основу «Дослідження про природу і причини багатства народів», - книги, що зробила його всесвітньо відомим і що поклала початок такої науки, як політична економія.
У 1763 році Адам Сміт отримує щедру пропозицію бути супроводжуючим у закордонній подорожі молодого графа Баклю - прийомного сина відомого, на той час, політика герцога Баклю. Сміт приймає пропозицію. Не останню роль при ухваленні позитивного рішення зіграла матеріальна сторона питання – Сміту було запропонована платня у розмірі 800 фунтів стерлінгів до кінця його життя, що значно перевищувало його гонорари в університеті.
Подорож триває більше двох років. Маршрут пролягає через Тулузу, Женеву, де Адам Сміт зустрівся із знаменитим європейським філософом Вольтером, і Париж. У Парижі Адам Сміт зводить знайомство з багатьма європейськими філософами і вченими, ідеї яких він використовує в написанні «Дослідження про природу і причини багатства народів».
Книгу Сміт закінчує лише через 9 років після повернення до Шотландії. Всі ці роки Адам Сміт живе на самоті зі своєю матір'ю.
У «Дослідженні про природу і причини багатства народів» Адам Сміт розвиває ідею про працю, як головне джерело загальнонаціонального багатства. Детально розглядаються питання розділу праці і приватного підприємництва. Також жорстко критикується твердження про необхідність державного регулювання економіки країни.
Після публікації книги в 1776 році і так високий авторитет Сміта ще більш зміцнюється і через два роки, в 1778 році він призначається керівником митної служби Шотландії, якою він керує до самої своїй смерті в липні 1790 року
Объяснение:
Адам Сміт
детство и юность будущего императора.
Александр III, император всероссийский второй сын императора Александра II и императрицы Марии Александровны. Родился 26 февраля 1845 года в Аничковом дворце Петербурга.
Сохранивший на всю жизнь любовь к военным, Александр Николаевич старался это чувство привить и сыновьям.
1 августа 1850 года в городе Павловске состоялось открытие памятника императору Петру I. К этому дню пятилетнему Александру шили мундир лейб – гвардии Павловского полка, и маленький великий князь с крохотным ружьём впервые принял участие в официальных торжествах. Он стоял в почётном карауле у пьедестала прадеда.
Отличаясь в детстве тихим нравом, простотой прямодушием. Александр любил уединяться в комнатах отца в Екатеринском дворце и часами рассматривать картины с банальными сценами.
Его отец Александр II, любивший проводить весну и осень в Царском селе, занял нижний этаж южного флигеля Екатеринского дворца; этаж включал в себя ряд небольших и низких комнат с чрезвычайно скромной отделкой: простые обои чередовались с клеевыми и масляными. Что было хорошо для маленького Александра, это то, что вход в южный флигель был совершенно особенным, выходящим в так называемый «собственный дворик».
Надо сказать, что и потом, став императором, Александр стремился ко всему простому, незатейливому, истинно народному. Щедро озарённый физической силой он с детства пытался воплотить в себе идеал былинного богатыря, вина без страха и упрёка, доброго и справедливого царя, любя и доверяя русскому народу.
До смерти своего старшего брата, цесаревича Николая, то есть до двадцати летнего возраста, не был наследником престола и воспитывался не как будущий император, а как великий князь, предназначавшийся, главным образом, для военной карьеры. Первым главным воспитателем его был
генерал – адъютант Б.А.Перовский, а образованием его заведовал профессор московского университета, известный экономист Чивилёв, рекомендованный гр. С.Г.Строгоновым, который был в это время главным воспитателем цесаревича Николая. Из учителей раннего периода наиболее выдающимся был академик Я.К.Грот преподававший обоим братьям с 1853 года русский и немецкие языки, историю и географию. В конце образовательного курса Александру были сообщены начало юридических и политических наук приглашёнными для этого профессорами Петербургского и Московского университетов, в числе которых был К.П.Победоносцев, сыгравший в последствии столь важную роль в царствовании Александра. В 1861 году ему преподавал курс тактики и военной истории М.И.Драгомиров, будучи ещё молодым капитаном. Кроме того, в 1865 и 1866 годах Александру был прочитан известным историком С.М.Соловьёвым курс русской истории. Новый император в дни своего детства и юности не готовился быть государём. После окончания образования Александр вместе со старшим братом совершил продолжительное путешествие по России. Самая тесная дружба соединяла обоих братьев. Цесаревич много беседовал с братом о делах управления и всегда прямодушные и разумные взгляды Александра производили на него впечатление: «У Александра, – говаривал не раз цесаревич Николай, – дума чистая, как хрусталь.
Александр был проще, земнее, чем его старший брат, ему нравились занимательное чтение и военное дело. Это был мальчик, но очень любивший учиться и предпочитавший поиграть. Для игр к великим князям допускали детей придворных, и они играли в лошадки, охоту, войну, для чего использовалась игрушечная крепость, специальные построения в Царском селе. Так было в детстве, так оставалось и в последние годы обучения. Эти военные игры преследовали и вполне практическую цель: с малых лет готовить князей к их традиционным обязанностям – быть профессиональным военным. ещё многое но я считаю это основа