получилось так..
Объяснение:
Прежде чем начать разбирать его основные идеи следует разобраться, какая аналитическая структура лежит в основе его философской системы. Философская система Гегеля строится на кантовских идеях. Но если у Канта камнем преткновения был чистый разум, который был избавлен от всего чувственного, материального и даже опытного. Канта интересует возможность самопроизвольного познания мира чистым разумом, не привлекая категории опыта. То Гегель придерживается совершенно иного мнения. Он считал, что наше опытное познание необходимая категория для понимания сути вещей. Гегель даже сравнивал систему познания Канта с человеком, который хочет научится плавать, не входя в воду. Исходя из этих принципов, Гегель формулирует свой основной философский принцип – Принцип тождества мышления и бытия. Из этого принципа следует то, что наши эмпирические знания встраиваются в структуру нашего мышления. Через наши методы познания природа открывает нам какую-то свою часть Её ноуменальная сущность как бы через явление (феномен). Но гораздо более важно для понимания его философской системы, её логика, описанная в книгах «Большая логика» и «Малая логика» являющихся частью фундаментального труда «Наука логики». В ней Гегель рассказывает про свою тройственную систему, называемую им самим диалектикой. Любое свойство предмета, по словам Гегеля, если оно описывает характеристику реального целого, само по себе противоречиво. И именно противоречие он считал критерием истины. Отсутствие противоречий – критерий заблуждения. Утверждение о свойствах предмета называется тезисом. Утверждение, ему противоречащее – антитезис. Третьей составляющей в этой системе является слияние этих двух противоречий с учётом всех логических несостыковок, берущее лучшее от двух утверждений– синтез. Синтез это одно из самых важных явлений в философии Гегеля. Она создана дабы привести тезис и антитезис к общему знаменателю, а затем сформировать из полученного синтеза новый тезис, для которого выбирается антитезис и так далее до тех пор, пока не достигнем некого непротиворечивого Абсолюта. Ведение такого понятия как синтез, по мнению Гегеля было необходимо для преодоления кантовских антиномий, суждений, в которых тезис и антитезис одинаково доказуемы. Именно по этой схеме и работает практически вся философия Гегеля. Именно так он формировал свои законы диалектики, учение об абсолютной идее и всё остальное.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. Китай залишався напівфеодальною країною з імператорською формою правління (Маньчжурська династія). Жодна з капіталістичних країн світу не змогла перетворити цю величезну азіатську країну на свою колонію. Проте під виглядом оренди різних морських портів і територій, значних фінансових інвестицій Англія, Німеччина, Франція, Японія, Росія одержували дедалі більше привілеїв. Країна перетворювалася в напівколонію. Разом з тим китайська молода буржуазія була зацікавлена в розширенні внутрішнього ринку, ліквідації іноземної конкуренції та феодальних порядків, демократизації державного і суспільного життя.
У першому десятиріччі XX ст. швидко зростали антимань-чжурські та національно-визвольні настрої. Влітку 1905 р. під керівництвом Сунь Ятсена - відомого китайського революціонера-демократа - відбулося об'єднання різних китайських революційно-демократичних груп і організацій, що ставили своїм завданням ліквідацію монархії та встановлення республіки, в Об'єднаний союз.
В основу програми Об'єднаного союзу були закладені "три народні принципи", які розробив Сунь Ятсен: націоналізм, народовладдя і народний добробут. Принцип націоналізму означав необхідність повалення чужоземної маньчжурської династії та встановлення суто китайського правління. Принцип народовладдя трактувався як ліквідація монархічного ладу і встановлення республіки, а принцип народного добробуту вимагав зрівняти права на землю.
Чисельність прихильників Сунь Ятсена швидко зростала.
В умовах посилення незадоволення політикою пінського уряду значно активізували свою діяльність революційні організації у головному центрі Середнього Китаю - Іхані. Саме тут у 1911 р. повстали солдати саперного батальйону, до яких приєдналися інші війська. Повстання охопило сусідні міста і вся провінція Ху-бей була проголошена республікою. Уряд провінції організував ефективну оборону провінції та закликав усі верстви населення Китаю підтримати революцію. Він просив іноземні держави дотримуватися нейтралітету, обіцяючи за це повагу до всіх договорів, які вони уклали з династією Цін. На кінець 1911 р. лише З провінції з 18 визнавали владу пінського уряду.
У грудні 1911 р. в Нанкіні делегати від провінцій обрали президентом Китайської республіки Сунь Ятсена, який щойно повернувся з еміграції. Він сформував революційний уряд. Уперше в історії Китаю були проголошені демократичні свободи і права народуі розроблені заходи з поліпшення добробуту народу, розвитку освіти тощо.
Реформы Солона явились важными в образовании государства в Афинах. Прежде всего, Солон провел селахию .Задолженности всех бедняков была аннулирована. Афиняне, попавшие в рабство за долги, освобождались, а проданные за долги за границу, — выкупались.
Так же Солон не выполнил важного требования бедноты — не произвел передела земли, и установил максимальный размер земельного владения. Но разрешив в интересах богатых афинян свободную куплю-продажу земли и дробление земельных владений, он сделал неизбежным дальнейшее обезземеливание бедноты. Солон также связан с цензовой реформацией, которая была направлена на уничтожение наследственных привилегий знати, замену привилегий происхождения привилегиями богатства. Солон закрепил деление граждан на четыре разряда по имущественному признаку.
Самые богатые граждане были отнесены к первому разряду, менее богатые — ко второму Каждый разряд имел определенные политические права Бедняки, входившие в низший, четвертый разряд, этого права по-прежнему были лишены. Но они могли участвовать в народном собрании, роль которого становилась более значительной . Собрание стало вырабатывать законы, избирать должностных лиц и принимать от них отчеты.
Солон сделал уступки и бедноте, и эвпатридам, интересы первых получили отражение в создании нового судебного органа — гелиэи, в которую мог быть избран любой афинский гражданин. В интересах вторых был учрежден новый орган управления — Совет четырехсот, избиравшийся из граждан первых трех разрядов по 100 человек от каждого племени, где сохранялись родовые традиции и влияние эвпатридов.
Реформы нанесли удар по родовой организации власти и привилегиям родоплеменной аристократии.