Загальна характеристика схоластики. Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи "семи вільних мистецтв", але в обмеженому вигляді — трьохдоріжжя, чотирьохдоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика (школа). Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких схоластика набуває класичного виду.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування примату теології над усіма іншими формами пізнання, знання. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона).
Схоластику поділяють на ранню та пізню. Рання схоластика (XI-XII ст.) склалася в умовах становлення феодального ладу в Європі та папської влади Риму; вона повністю перебувала під впливом августинівського платонізму (Ансельм Кентерберійський). В цей період схоластика часто має опозиційний характер, і не тільки завдяки вченням окремих єретиків, а й у принципах окремих визнаних напрямів можна знайти ідеї, що суперечать вченню поборників чистої віри (принципи схоластичного раціоналізму протистоять вченню Петра Дамініані, Ланфранка, Бернара Клервоського та ін.).
Объяснение:
Политология, как и всякая наука, имеет свою историю возникновения, становления и развития. Без изучения истории политической мысли невозможен анализ современных политических процессов и явлений. Следуя принципу историзма, рассмотрим идеи наиболее ярких представителей политической мысли.
Политическая мысль - это своего рода попытка удержать власть или захватить ее. Поэтому политическая мысль связана с анализом политической ситуации, неотрывно связана с экономикой, с социологией. Политическая мысль должна определять в какой-то степени вектор развития идеи всевластия или политики в той или иной стране, внутри ее и вне ее. И формирование политической мысли в России никогда не было внутри.
Позже, в 1740 году, начав войну-реванш с Россией, шведы оспаривали правомерность положений Ништадтского мира и требовали возврата отнятых у них провинций. Но очередная победа русской армии над шведской в 1741 году окончательно закрыла этот столь болезненный для Стокгольма вопрос.