Объяснение:
Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 р. у м. Холмі (тепер місто Хелм на території Польщі). Походив, як пише він у своїй біографії, з бідної родини Грушів (пізніше Грушевських), що гніздилася в Чигиринському повіті. Були це переважно дячки й паламарі. Дід Михайла, Федір, переїхав свого часу під Київ, у село Лісники, що до батькові Грушевського, Сергію Федоровичу, здобути освіту і присвятити себе педагогічній діяльності.У наш час Михайла Грушевського беззастережно вшановують як видатного науковця – автора фундаментальної багатотомної праці «Історія України-Руси». Він не лише дослідив українську історію, а й запропонував нову історичну концепцію, в якій обґрунтував окремішність української історії від російської. Останні три роки життя, проживаючи в Москві, Грушевський як академік АН СРСР працював над "Історією України-Руси". І сьогодні цей твір - найповніша історія нашої держави.
Помер Михайло Сергійович раптово, 25 листопада 1934 p., на 68-му році життя в Кисловодську, де він перебував на відпочинку в санаторії. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Його ім'я присвоєно Інституту української археографії та джерелознавства НАН України.
Цьому сприяв і аграрний переворот XVI — XVII ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське господарство. Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Поширилася сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому. Зовнішньо-економічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну-Державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість.
Объяснение:
надеюсь
По мере развития экономической жизни, в Афинах усиливалась борьба между аристократией и народом - демосом.
Демос не был однороден.
Наряду с беднотой, зависимыми батраками и ремесленниками в его состав входили и относительно зажиточные крестьяне, сохранившие свои земли, и владельцы ремесленных мастерских, и купцы, и судовладельцы.
С другой стороны - одни из аристократических родов беднели, представители других приобщались к торговле и морскому делу, проникаясь интересами, отличными от интересов аристократов-землевладельцев.
К началу 6 века до н. э. борьба между афинским демосом и эвпатридами достигла исключительной остроты.
Значительное число крестьян попало в положение батраков, многие за долги попали в личную кабалу, некоторые были проданы за границу.
Афинский демос был недоволен тем, что правителей (аристократов) выбирали из знатных, судьями тоже были знатные люди, которые судили не по писаным законам, а по обычаям, которые можно было толковать по-разному.
Демос начал борьбу за то, чтобы отнять власть у знатных людей и самим управлять Афинами.
Демос требовал отменить долговое рабство, поделить землю, т. е. отобрать часть земли у знатных и