Відповідь:
Внаслідок урбанізації, на теренах України в XIV-XV ст. значно зросла кількість нових міст, відповідно й міського населення – міщан, які займалися ремісничою та торговою діяльністю. За соціально-економічними особливостями життя, міщанство поділялося на патриціат (найзаможніші та найвпливовіші купці й промисловці), бюргерство (цехові майстри й середній клас) та міський плебс (дрібні торговці, ремісники, селяни).
Через активні набіги кримських татар, міста зазвичай розбудовували в фортеці, тому вони мали, здебільшого, оборонний характер б життя міщан визначався їхнім соціальним статусом. Населення західних міст (Галичина, Волинь, Поділля) було етнічно строкатим, оскільки в них проживали німці, поляки, вірмени, та євреї. Іноземним громадам надавали значні права та привілеї, вони користувалися різноманітними пільгами, що сприяло їх торгово-ремісничій діяльності.
У ХІV–ХV ст. міста переважно зберігали феодально-аграрний характер існування: населення займалося різними промислами, обробляло землю, що розташовувалася біля міста. Однак, із інтенсивним розвитком ремісничої та торгової діяльності стали поглиблюватися ремісничі спеціалізації, у містах за західноєвропейським зразком створювалися цехи, поширювалася практика надання містам «магдебургії» (магдебурзьке право) за зразком німецьких міст.Магдебурзьке право передбачало здійснення самоуправління в місті: встановлювався порядок виборів і розподіл функцій органів місцевого самоврядування та суду, врегульовувалося господарське життя міста тощо. Привілей магдебурзького права міг надати великий князь литовський, польський король, а згодом і магнати (тим містам, що їм належали). Першими містами, які отримали привілей магдебурзького права, були: Володимир-Волинський (1324 р.), Сянок (1339 р.), Львів (1356 р.), Київ (1494 р.) та інші. Ті міста, які здобули магдебурзьке право, звільнялися з-під влади королівських намісників, місцевих феодалів (власників міст) або ж від інших державних представників, на заміну яким впроваджувалося виборне самоуправління.
Магістрат (виборний орган), до складу якого входили заможні міщани, розглядав найважливіші справи міського життя. Він поділявся на раду (адміністративний орган, виконував і судові повноваження в цивільних справах), що була очолювана бургомістром, та лаву (суд, який розглядав кримінальні справи), на чолі якої стояв війт – заможний шляхтич. Засідав магістрат у ратуші.Стосовно торгівлі, то внаслідок розвитку ремісничої діяльності вона значно активізувалася, купці розпочали об’єднуватися в гільдії, широко популярними ставали ярмарки, що свідчить про поступове встановлення ринкових відносин.
Із падінням Константинополя в 1453 році змістилися торгові шляхи, важливими центрами торгівлі на українських землях стали такі міста, як Київ, Львів, Кам’янець-Подільський тощо. Через вдале географічне розташування польське місто Гданськ на Балтійському узбережжі стає центром торгівлі зерновими культурами, внаслідок чого пожвавилося виробництво сільськогосподарської продукції (зернової та м’ясної) на українських землях, що входили до складу Польщі. Це стало поштовхом до створення фільварків.
Во-первых, это по Абаю, родители, братья, сёстры, то есть семейное, родственное окружение ребёнка. Во-вторых, это учителя, воспитатели, наставники, то есть взрослые люди, профессионально отвечающие за воспитание ребёнка. И, в-третьих, это сверстники, друзья, товарищи, в четвёртых-Мыслитель активно призывает свой народ не стоять на месте, постоянно развиваться, совершенствоваться, обогащать свой духовный мир и в пятых-призыв великого Абая учитьсяувсехнародов, , , умножая число друзей, укрепляя дружбу со всем миром. Абай понимал человека как целостную личность, наделенную душой и разумом. Человек для Абая – центр мироздания.
Сначала определим время, когда эти люди жили:
а) галицкий князь Ярослав Осмомысл - ок. 1130—1 октября 1187, Галич
б) киевский князь Ярослав Мудрый - ок. 978 — 20 февраля 1054
в) патриарх Филарет - 1553 или 1554 — 1 (11) октября 1633
г) хан Золотой Орды Мамай - ок. 1335, Солхат (Старый Крым) — 1380, Кафа
д) митрополит Илларион - умер ок. 1055 года
е) княгиня Ольга - около 893/920 — 969
ж) варяг Рюрик – 830-879
з) византийский император Константин Мономах - ок. 1000 — 11 января 1055
Современниками были Ярослав Мудрый и митрополит Илларион, Константин Мономах.