Гладіаторські бої зародилися в італійській області Кампанії, де вони набули широкого поширення вже у ІІІ ст. до н. е. Довгий час існувала версія, що римляни перейняли традицію гладіаторських боїв в етрусків, але ні археологічні, ні іконографічні пам'ятки не підтверджують існування в етрусків гладіаторів. Досить швидко гладіаторські бої поширилися й на Рим. Перші гладіаторські бої, що згадуються в Римі, відбулися в 216 р. до н. е. Первісно гладіаторські бої являли собою видозмінений обряд людських жертвоприношень під час поховального обряду і влаштовувалися родичами померлого. Так, перші ігри, що проходили в Римі були влаштовані на честь померлого Марка Емілія Лепіда його синами.
Поступово гладіаторські ігри з релігійної переходять в політичну площину. Враховуючи величезну популярність гладіаторських ігор серед римського населення, спадкоємці померлих намагаються використати ігри в власних політичних цілях, відкладаючи їх проведення до певних подій (наприклад, виборів). Так, Юлій Цезар виконав заповіт батька і влаштував гладіаторські ігри лише через 20 років після його смерті.
Вперше гладіаторські бої державним коштом були проведені в 44 р. до н. е. на честь померлого Цезаря. У добу Імперії гладіаторські ігри остаточно розходяться з поховальними обрядами і набувають виключно масового, видовищного характеру. Імператор Октавіан Август регламентував типи гладіаторів, їхнє озброєння, систематизував правила бою, розділив місця в амфітеатрах за становою ознакою.
Поступово гладіаторські ігри набували дедалі більшого розмаху. Іноді вони перетворювалися на грандіозні видовища, поєднуючи в собі реконструкції історичних подій, облоги міст. На масових битвах билися переважно злочинці, засуджені до смерті «на арені».
Так, в 80 р. н. е. імператор Тит влаштував грандіозні гладіаторські ігри. Вони тривали 100 днів. Під час їх проведення на арені загинуло 9000 тварин. Проводилися також великі навмахії, які суміщалися з гладіаторськими боями та венаціо. Ще до того, як стати імператором, Тит Флавій, захопивши в 70 р. н. е. Єрусалим, на честь народження брата влаштував гладіаторські бої, в яких билися полонені юдеї. Тоді на арені загинуло 2500 полонених.
В 107 р.н. е. імператор Траян влаштував ігри на честь перемоги над даками. Ігри тривали 120 днів, під час яких на аренах билися 10 000 гладіаторів і було вбито 11000 тварин. Взагалі ж, за правління Траяна, протягом 107—113 рр. на аренах Риму билося 20500 гладіаторів.
Великим шанувальником гладіаторських ігор був імператор Коммод. Він особисто брав участь у гладіаторських боях і цькуванні тварин. На його рахунку близько тисячі перемог.
На відміну від Стародавньої Греції, драматичні вистави не мали великої популярності у римському суспільстві: елліністичний вплив не проникав глибоко у нього, охоплював лише обмежені кола. Стародавні італьські звичаї зберігали попереднє своє значення, не занепадали, а навпроти, дедалі розвивалися.
Занепад гладіаторських ігор починається з поширенням на території Римської Імперії християнства. У 399 р. імператор Гонорій закриває останні гладіаторські школи, а в 404 р. забороняє гладіаторські ігри.
Образование племенных союзов Восточных славян
9 в.
Создание раннегосударственных объединений Восточных славян в районе Днепра и оз. Ильмень
860
Совместный морской поход Днепровских славян и варягов на Константинополь (Царьград)
862(?) – 879
Княжение Рюрика в Новгороде
862 – 882
Правление в Киеве князей Аскольда и Дира
882 – 912
Княжение Олега в Киеве
907
Поход Олега на Константинополь. Первый договор Руси с Византией о дружественных отношениях, нормах международной торговли и мореплавания
911
Второй договор Руси с Византией
912 – 945
Княжение Игоря в Киеве
941
Первый поход князя Игоря на Константинополь, закончившийся провалом
944
Второй поход князя Игоря на Константинополь. Договор Руси с Византией. (Русь теряла право беспошлинной торговли и обязывалась оказывать в охране пограничных с нею владений Византии).
945 – 969
Правление Ольги в Киеве (после убийства древлянами ее мужа князя Игоря).
945 – 972(973)
Княжение Святослава Игоревича в Киеве
Около 957
Посольство княгини Ольги в Константинополь. Принятие ею христианства (под именем Елена)
965
Разгром князем Святославом Хазарского каганата (на нижней Волге). Установление контроля над торговым путем Волга – Каспийское море.
968 – 971
Походы князя Святослава в Дунайскую Болгарию. Войны с Византией и печенегами
968 (969)
Разгром печенегов под Киевом
971
Договор Руси с Византией
972(973) – 980
Междоусобицы в Киеве после убийства печенегами князя Святослава
980 – 1015
Княжение Владимира I Святославича в Киеве
980
Создание единого пантеона языческих богов в Киеве
985
Поход князя Владимира на волжских булгар
988 – 989
Крещение Руси
990-е гг.
Сооружение в Киеве церкви Успения Богородицы (Десятинной церкви)
1015 – 1019
Междоусобные войны сыновей Владимира I за великокняжеский престол.
1016 – 1018
1019 – 1054
Княжение Ярослава Владимировича Мудрого в Киеве. Составление свода законов «Правда Ярослава» - наиболее древней части «Русской правды»
1024
Восстание в Ростово-Суздальской земле; подавлено князем Ярославом
1024
Раздел Руси между Ярославом Мудрым и его братом Мстиславом по Днепру:
Правобережье (с Киевом) отходило к Ярославу
Левобережье (с Черниговом) – к Мстиславу
1030 – 1035
Строительство -Преображенского собора в Чернигове
1036
Победа князя Ярослава Мудрого над печенегами, обеспечившая Руси мир на четверть века (до прихода в Степь половцев)
1037 – 1041
Строительство Софийского Собора в Киеве
1043
Последний поход Руси (во главе с сыном Ярослава Мудрого князем Владимиром Ярославичем Новгородским) на Константинополь; завершился неудачей
1045 – 1050
Строительство Софийского Собора в Новгороде
1051
Поставление князем Ярославом Мудрым автора «Слова о Законе и Благодати» Иллариона (первого из русских) на митрополичью кафедру в Киеве. Основание отшельником Антонием Печорской обители в Киеве
1054
Великое княжение в Киеве Изяслава Ярославича. Составление «Правды Ярославичей» - второй части «Русской правды»
1068
Набег половцев на Русь. Поход русских князей (Ярославичей) на половцев; поражение на р. Альта. Восстание горожан в Киеве. Бегство Изяслава в Польшу.
Около 1071
Восстания в Новгороде и Ростово-Суздальской земле
1072
Перенесение в новую церковь г. Вышгорода мощей князя Бориса и Глеба (сыновей князя Владимира I), убитых сторонниками Святополка, ставших первыми русскими святыми
1073
Изгнание князя Изяслава из Киева
1073 – 1076
Великое княжение в Киеве Святослава Ярославича
1078 – 1093
Великое княжение в Киеве Всеволода Ярославича
1093 – 1113
Великое княжение в Киеве Святополка Изяславича
1093
Поражение князей Святополка и Владимира Всеволодовича Мономаха в битве с половцами на р. Стугна
1096
Победа князя Святополка над половцами в битве под Переяславлем.
1097
Съезд князей в г. Люблеч
1103
Долобский съезд русских князей для подготовки похода на половцев
1103
Поход князей Святополка и Владимира Мономаха на половцев
1108
Основание князем Владимиром II Всеволодовичем города
Владимира-на-Клязьме.
1111
Поход русских князей на половцев
1113
Восстание в Киеве против ростовщиков. Призвание князя Владимира II Всеволодовича
1113 – 1125
Великое княжение в Киеве Владимира II Всеволодовича Мономаха. Укрепление великокняжеской власти. Издание «Устава Владимира Мономаха»; ограничение ростовщичества
1116
Победа князя Владимира II Мономаха над половцами
1125 – 1132
Великое княжение в Киеве Мстислава Владимировича
1125 – 1157
Княжение Юрия Владимировича Долгорукого в Ростово-Суздальской земле
1127 - ок.1155
Княжение в Рязани Ростислава Ярославича
1127 – 1159
Княжение в Смоленске Ростислава Мстиславича
1131
Походы князя Мстислава Киевского на Литву
1132 – 1139
Великое княжение в Киеве Ярополка Владимировича
1135 – 1136
Волнения в Новгороде. Изгнание по решению веча князя Всеволода Мстиславича. Упрочение «боярской республики» и принципа приглашения князя
кратко не могу извини я запарился писать если чесно
