Дело в том, что Александр Андреевич Баранов не был путешественником и первооткрывателем, он был обычным каргопольским купцом и торговал в Восточной Сибири. А с 1790 годов он стал торговать в Северо-Западной Америке. Там он основал первые русские поселения, которые снабжал всем необходимым. По сути, ему удалось закрепить за Россией весьма обширные территории на Тихоокеанском побережье Северной Америки.
Стоит отметить, что было сложно. Постоянные набеги индейцев разоряли поселения и уносили многие жизни. Но постепенно как-то, все само-собой устаканилось, и в 1799 году Баранова назначили правителем Русско-Американской компании, а в 1803 году он официально был назначен правителем Российских колоний в Америке. Он занимал этот пост почти до самой смерти. Он скончался в 1819 году на острове Ява, по дороге из Америки на родину.
Объяснение:
Друга половина ХVІІ-XVIII ст. позначені значними змінами в освітянській сфері: було створено розгалужену мережу початкових навчальних закладів, сформовано систему спеціальної професійної освіти, закладався фундамент вищого рівня вітчизняної освіти. Особливого розвитку освітній системі надав вагомий вплив російської та європейської культур (так, у числі закладів освіти поряд із братськими та приходськими православними школами були й уніатські, єзуїтські та протестантські).
Початкові, середні та вищі навчальні заклали не мали єдиної програми освіти, оскільки створювалися з ініціативи представників різних верств населення.
Початковий рівень освіти репрезентували церковно-приходські школи, у яких вчителювали дяки. Головною метою таких шкіл було виховання християнина. Завдання початкових шкіл - навчити дітей читати і розуміти прочитане, адже християнин повинен був самостійно знайомитися з богослужбовими книгами і розуміти церковну службу. Вміння каліграфічно писати не вважалося необхідним на цьому етапі освіти, тому учні засвоювали тільки навички спрощеного письма.
Своєрідним явищем у системі освіти в українських землях, особливо на Лівобережжі та Слобожанщині, була діяльність мандрівних учителів - дяків, студентів колегіумів, Києво-Могилянської академії, які під час канікул мандрували Україною. Багато з них не поверталися до свого навчального закладу, приставали до приходських шкіл і навчали дітей, наймалися приватними вчителями, заробляючи цим на життя та розповсюджуючи знання, які іноді виходили за межі тих, що їх надавали церковні школи.
