ответ:
несомненно, великие открытия явились событиями всемирно- значения. важнейшим следствием является «революция цен». наплыв из колоний большого количества дешевого золота и серебра к падению их стоимости и повышению цен на продукцию сельского хозяйства и предметы первой необходимости. с 1500 по 1600г. средний уровень цен в европе поднялся на 300 - 400%. однако последствия «революции цен» сказались на европейских стран по-разному. в испании и португалии в силу большого скачка цен производство многих товаров стало настолько дорогим, что они потеряли свою конкурентоспособность в международной торговле. это , в свою очередь, к глубокому упадку промышленности и торговли данных стран. наоборот, «революция цен» укрепила позиции и нидерландов, страны с развитым товарным производством, чьи товары шли в испанию и португалию. рост цен вызвал и иные последствия в некоторых европейских стран: с одной стороны, снизилась реальная заработная плата, а с другой - значительно увеличилась промышленная прибыль. так, если цены на товары народного потребления в в 16 веке выросли на 155%, то денежная оплата труда наемных работников - лишь на 30%. одновременно серьезно пострадали феодалы, получавшие фиксированную денежную ренту. великие открытия значительно расширили мировой рынок. захват колоний заметно увеличил количество новых товаров, появившихся в европе (табак, какао, кофе, картофель, томаты, пряности, чай). в лице колоний для европейской промышленности образовался ёмкий внешний рынок сбыта. вследствие этого возник кризис цеховой системы, неспособной удовлетворять этот возросший спрос. средневековое ремесло было вынуждено уступить место капиталистической мануфактуре, значительно увеличившей масштабы производства применявшемуся разделению труда. это имело своим результатом концентрацию торгового и промышленного капитала и формирование класса буржуазии. следовательно, можно сделать вывод, что сложившаяся колониальная система явилась одним из рычагов так называемого первоначального накопления капитала. более того, мореплавание позволило установить стабильные связи между отдельными частями мира и обусловило формирование мировой торговли. торговые пути из северного, и средиземного морей переместились в атлантический, индийский и тихий океаны. этому торговые пути связали между собой континенты. центром мировой торговли стал голландский город антверпен. рост торговли требовал новых форм ее организации. в 16 веке в европе стали появляться товарные биржи (первая - в антверпене). на таких биржах купцы заключали торговые сделки при отсутствии товаров: купец мог продать кофе будущего урожая, ткани, которые еще не сотканы, а потом купить и доставить своим покупателям. одновременно расширилась практика предоставления международного кредита, что к созданию также в антверпене фондовой биржи, где находились в обращении векселя, облигации, валюта различных государств, а позже - акции. торговое могущество голландии было неоспоримо. будучи сравнительно небольшой страной, нидерланды вначале xvi века обладали уже развитой промышленностью. громадный торговый флот позволял стране осуществлять широкую посредническую торговлю и стать "мировым перевозчиком". великие открытия способствовали превращению нидерландов в наиболее развитую часть европы. активной внешней политике, испания и португалия в xvi веке захватили огромные колониальные владения. однако полученные от колоний доходы уходили на содержание королевского двора. оставаясь по-прежнему феодальными странами, в столкновении с капиталистическими соперниками - голландией и , они были вынуждены уступить ведущее место соперникам.
объяснение:
Розселення слов’ян
Писемні джерела І тисячоліття до н. е. фіксують розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали (які до того ж свідчать про спадкоємність матеріальних пам'яток у цьому регіоні), і лінгвістичні дані.
Згідно з археологічними дослідженнями, починаючи із середини І тисячоліття до н. е. слов'яни поділялися на східних і західних. Тоді ж формувалась і південна група слов'ян. У першій половині І тисячоліття до н. е. у південних районах Східної Європи крім слов'ян жили також пізні скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV-V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов'янським населенням.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Менандр Потиктор, Маврикій Стратег знали слов'ян під назвою венедів, антів та склавінів і характеризували їх як численний народ, який брав активну участь в історичних подіях Південної і Південно-Східної Європи.
Анти (східні слов'яни), очевидно, були предками українців. Вони жили між Віслою, Карпатами і Дніпром, згодом дійшли до Дону і Чорного моря. Анти ходили походами на Візантію до Константинополя. Вони не підпорядковувалися волі однієї людини, а всі справи вирішували на віче.
У той же період на зміну гунам приходять нові кочові орди: болгари, за ними авари. Тюркська орда болгар з'явилася в Європі наприкінці V ст. Частина їх заснувала своє царство на Волзі, а решта вже в VI ст. пройшла на нижній Дунай і оселилася там у колишній римській провінції Мезії.
Авари, або обри, як їх називав найдавніший вітчизняний літопис, у середині VI ст. прийшли від Каспійського моря і оселилися на півдні України поблизу Азовського моря. У другій половині VI ст. вони заснували державу на середньо-дунайській рівнині, звідки нападали на візантійську область, на антів та інших сусідів.
Назва "анти" проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона щезла з історичних хронік. Згідно з однією з історико-лінгвістичних версій у процесі розселення на Балканах анти змішалися зі склавинами і далі були вже відомі під спільною назвою "слов'яни".
