Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Окрему князівську династію на Волині започаткував внук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 рр. Він, а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утвердження на київському престолі. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств. Князі, які нерідко намагалися вести самостійну політику, були в Луцьку, Пересопниці, Дорогичині, а в окремі періоди - також у Бузьку, Червені та інших містах. Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича Волинь була поділена між його синами: Роман став князювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Святослав у Червені, Всеволод у Белзі. Лише наполегливою об'єднавчою політикою Романа Мстиславича було забезпечено єдність Волинської землі.
Например, есть версия, что он был отравлен; также есть версия, что он заболел какой-то болезнью (вроде лихорадкой) и после этого скончался.
Александр Македонский сумел создать огромную империю, подчинил себе много стран и территорий. Однако после его смерти государство начало распадаться на отдельные территории, терять свою силу и могущество. В Древней Македонии начались политические распри за власть. В итоге диадохи (полководцы Александра) поделили между собой империю и она разделилась на другие более мелкие государства.