Наряду с проблемами укрепления государственности, в политике киевских князей отчетливо просматривался и внешнеполитический аспект. Древнерусское государство стремилось обезопасить себя от внешних врагов, расширить свою территорию и завоевать выгодные торговые пути. В этом смысле особенно выдающейся представляется деятельность князя Святослава (964-972), сына Ольги. Своими военными походами против враждебных государств – Хазарского каганата, Волжской Булгарии, Византии, а также степных кочевых племен – этот князь выполнил многие внешнеполитические задачи, стоящие перед формирующимся молодым государством.
Значительный шаг вперед Киевская Русь сделала в период княжения Владимира Святославовича (980-1015). В это время окончательно завершился процесс формирования территории Киевской Руси, были созданы основы политико-государственного устройства.
Во главе государства стоял киевский князь, называвшийся великим князем. Он управлял при совета из других князей и дружинников (боярская дума). Дружина делилась на старшую (бояре, мужи) и младшую (гриди, отроки). С дружины князья укрепляли власть над населением и расширяли территорию государства. Дружинники получали от князей право на доходы (в виде дани), многие из них становились земельными собственниками, ведшими хозяйство в своих имениях (вотчинах) путем эксплуатации труда закабаляемых крестьян. Города управлялись княжескими посадниками. Постепенно складывалась иерархия правящего класса. Князья союзов племен и племенные князья стали служилыми князьями великого князя, а остальная военно-служилая знать вошла в военно-служилое сословие, окружавшее великого князя.
Наприкінці VII – початку VI ст. до н. е. греки заснували ряд колоній у Північному Причорномор’ї. У IV ст. до н. е. для грецьких міст на Україні настала пора розвитку. Найбагатшою з них була Ольвія, розташована в гирлі Бугу, вона була центром торгівлі між Грецією та її чорноморськими колоніями.
До центрів торгівлі належали Херсонес і Феодосія в Криму, Пантікапей (Керч), східний Крим, але розквіту прийшов кінець. Почалися сварки між верхівкою та рабами, почастішали напади кочівників.
Зміцнення Риму завдало політичну поразку еллінському світу, майже ціле століття тримався Пантікапей з сусідніми містами, але у 68 р. до н. е. Рим оволодіває Чорноморським узбережжям.
Це повертає грецьким містам на Україні економічну та політичну стабільність. Проте панувати грекам на Україні залишалось недовго. Готи і гуни їх знищили зовсім.
Перші слов’янські державні утворення. Антське царство
З початку VI ст. до н. е. землеробський люд стає дедалі політичним. Дослідження їхніх мовних, етнічних, культурних рис вказують на те, що люди ці були слов‘янами – прямими нашими предками, першими українцями.
Порівняно з міграцією кочовиків розселення слов‘ян являло собою повільний рух із правослов’янських земель. Він (рух) охопив великі території. Розселення носило мирний характер, за винятком окремих сутичок на кордонах з Візантією. Слов‘яни на нові землі як колоністи, а не загарбники
Но за несколько дней до похода Александр заболел, а 10 июня 323 года до н. э. скончался в Вавилоне от сильной лихорадки.
Историками до сих пор не установлена точная причина смерти великого полководца. Некоторые считают его смерть естественной, другие выдвигают версии о малярии или раке, третьи – об отравлении ядовитым медицинским препаратом.
После смерти Александра его великая империя распалась, начались войны за власть среди его полководцев (диадохов).