Відповідь:
Конститу́ція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 5 квітня 1710 року. Повинен був бути ратифікований шведським королем Карлом XII, в разі його перемоги в Північній війні. Написаний латиною і староукраїнською мовою. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. Була чинною чотири роки, коли Пилип Орлик і Військо Запорозьке боролися за землі Гетьманщини. Збережено документ староукраїнською мовою в Москві та латиною у Швеції. Історія створенняПісля поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від московської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Так як попередні документи такого призначення попередніх виборів не збереглися, а цей документ супроводив вибори гетьмана декілька століть і є звичаєвим правом «Країни Козаків — України», то Договір-Конституція Пилипа Орлика є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією.
Таким чином, конституцію було прийнято 5 (16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (османська назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.
Пояснення:
Объяснение:
После разгрома Рязанской земли ордынское войско двинулось дальше на север, к Коломне. Нашествие вплотную приблизилось к границам Владимиро-Суздальской земли. Великий князь владимирский Юрий Всеволодович, не откликнувшийся на призыв Рязани совместно выступить против Батыя, сам оказался под ударом.
Нельзя сказать, что великий князь не принял никаких мер для укрепления обороны. Однако зимнее наступление и быстрое продвижение ордынцев, которые сравнительно легко смяли сопротивление сильного Рязанского княжества, стало неожиданностью для Юрия Всеволодовича. Ордынцев, судя по всему, не ждали зимой, да и Рязань должна была задержать врага, дав возможность Владимирской Руси собраться с силами и сконцентрировать немалые войска Северо-Восточной Руси на рубежах Владимирского княжества. Великий князь после получения первых известий о нашествии начал готовиться к битве. Кроме того, сыграл фактор феодальной раздробленности, Батый прислал во Владимир послов и предложил «мир» Юрию. Если великий князь и не поверил предложению о «мире», то видимо, решил использовать переговоры для отсрочки войны, что было необходимо для сбора войск. В этих условиях Рязани не стали.
Пока ордынцы громили Рязанскую землю великий князь смог сосредоточить на предполагаемом пути врага довольно серьёзную рать. Местом сбора стала Коломна, которая тогда была частью Рязанского княжества. Прямого пути от Рязани к Владимиру не было. Леса и болота к северу от Оки, по обе стороны реки Пры, почти без населения, были совершенно не при для прохода большой армии. Единственный удобный путь к центру Владимирской земли лежал по льду Москвы-реки и дальше по Клязьме к Владимиру. Этот путь и запирала Коломенская крепость. Это была довольно сильная крепость, расположенная на пересечении речных путей. В этом стратегическом пункте и собирались полки великого князя. Согласно летописям здесь собирались владимирские полки во главе со старшим сыном великого князя Всеволодом Юрьевичем и опытным воеводой Еремеем Глебовичем. Также к Коломне отошли остатки рязанских войск с князем Романом Ингваревичем, подошли полки Пронска, Москвы и некоторых других городов.
2)Зависимость Руси от Орды сочеталась с неоднозначным развитием
политических и дипломатических отношений. С одной стороны, русские
князья получали подтверждения на княжение в ханской ставке, неугодные
ордынцам убирались с политической арены. С другой же стороны и Русь
имела каналы политического и духовно-идеологического влияния на Орду.