М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
777495
777495
17.12.2021 14:48 •  История

Подготовить сообщение о городе гамбург желательно побыстрее

👇
Ответ:
sataevaelsa
sataevaelsa
17.12.2021

Гамбург один из самых больших портовых городов в Европе, расположен у места впадения реки Эльбы в Северное море. Девиз города, который можно прочитать в виде надписи над порталом городской ратуши гласит: «Libertatem quam peperere maiores digne studeat servare posteritas». Принятый стихотворный перевод этой фразы на немецкий язык звучит, как «Die Freiheit, die erwarben die Alten, möge die Nachwelt würdig erhalten» («Свободу, что добились для нас наши предки, достойно пусть с честью хранят потомки»). Латинским названием города, используемым, например, в гимне города, является лат. Hammonia. На гербе и флаге Гамбурга изображены ворота городской крепости, и Гамбург часто называют за это «воротами в мир» (нем. Tor zur Welt).

Гербы и флаги есть у многих городов мира, но редко какой город может похвастаться собственным гимном. Но поскольку Гамбург — не просто город, а бывший ганзейский город-государство, то у него есть и свой государственный гимн. Им стала песня, восхваляющая город и сочиненная в 1828 году Георгом Николаусом Бэрманном (нем. Gеorg Nikolaus Bärmann). Этот поэт написал много песен на нижненемецком языке, слыл большим знатоком истории Гамбурга. Песня в честь Гамбурга прозвучала впервые в финале его пьесы «Гражданская верность», поставленной по случаю 300-летия

4,4(61 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
лиза2713
лиза2713
17.12.2021

У II ст. Римська імперія досягла кульмінації розвитку. На початку століття правив імператор Трояк (98-117), під час правління якого зовнішня політика стала наступальною.

Особливо небезпечним для Риму було Дакійське царство. 101р. царя Дакії Децебал а було розбито і він був змушений укласти мир. До римлян переходила частина території Дакії, а 105 р. розпочалась нова війна, що закінчилась у 106 р. приєднанням до Риму всієї Дакії.

Данія - область, яка займала територію Трансільванії, Малої Валахії, частину Великої Валахи та Вакату, отримала назву від імені дакійських племен, що жили там. Даки - група північно-фракійських племен. Уперше про Дакію згадує Юстин при описанні їх війни з бастарнами. Усередині І ст. до н. е. ватажок одного з дакійських племен - Буребіста - об'єднав майже всю Дакію і створив велику армію. Він загрожував навіть римським володінням на південь від Дунаю. У44 р. до н.е. племінне об'єднання даків розпалося. У І ст. до н.е. й у І ст. н. е. римляни, скориставшись міжусобною боротьбою дакійських племен, здійснили кілька походів на північ від Дунаю з метою завоювання Данії. Найбільшого розквіту країна зазнала за часів Децебала (87-106рр. н.е.), який зумів об'єднати даків, створивши могутню державу, здатну тривалий час протидіяти римлянам. Тільки в результаті двох походів Траяна (101-102, 105-106 рр. н. е.) більшу частину Данії завоювали римляни й у 106 р. держава Даків стала римською провінцією. Повстання дакійських племен проти панування римлян (189-161, 181-192рр. та ін.) послабили владу римських імператорів у Данії. У274р. її завоювали готи, а на початку IV ст. - гуни. До V ст. Данію заселили слов'янські племена, які мали значний вплив на місцеве населення.

Завоювання Данії мало певне стратегічне й економічне значення. Було зміцнено римський вплив у Боспорському царстві. Римляни позбулися небезпечного сусіда і отримали зручний плацдарм для того, щоб відбивати напади з північного сходу. Після закінчення Дакійської війни значна увага приділялася укріпленню кордонів. Траян наказав збудувати систему прикордонних укріплень, що сполучалися між собою шляхами. На лінії кордону викопували рови і робили насипи. Таким чином створювався бар'єр, що мав перешкоджати можливому наступу варварів.

Незабаром посилилася римська агресія і на сході. 106 р. було приєднане Набатейське царство в Аравії, а через кілька років розпочалася війна з Парфією.

4,6(41 оценок)
Ответ:
pirmnastia
pirmnastia
17.12.2021

Объяснение:

Прови́нция (лат. provincia) в Древнем Риме — единица административно-территориального деления земель вне Апеннинского полуострова. До реформ Диоклетиана (ок. 296 года) была самой крупной административной единицей, впоследствии входила в состав диоцеза.

Изменение территории Римского государства, 510 год до н. э. — 1453 год

Для управления провинциями Римом назначались магистраты, чаще всего сенатского, реже — всаднического ранга после прохождения консулата — проконсула или претуры — пропретора. Исключением была провинция Египет, включенная в состав империи Августом. Она управлялась только всадниками, возможно, для пресечения сенатских амбиций.

В Римской республике наместник провинции выбирался на один год. В начале года провинции распределялись между будущими наместниками по жребию или прямым назначением. Обычно провинции, в которых ожидались какие-либо трудности — нашествие варваров или внутренние волнения — получали наместником проконсула, человека с большим опытом и влиянием. Распределение легионов по провинциям также зависело от опасностей, которым эти провинции могли подвергнуться. Например, в 14 году в провинции Лузитания не было ни одного легиона, в то время как в Нижней Германии стояло четыре легиона, защищая границу от вторжения воинственных германских племен. Эти проблемные провинции всегда были лакомым куском для претендентов, поскольку проблемы часто означали войну, а война — это грабежи, захват рабов на продажу и другие быстрые пути к обогащению.

Первой римской провинцией стала Сицилия, включенная в состав республики с 241 до н. э. в результате победы над Карфагеном в Первой Пунической войне (264 до н. э. — 241 до н. э.).

Число и размер провинций менялись в соответствии с внешней и внутренней политикой Рима. Во времена империи большие провинции, на границах которых было расквартировано большое количество войск (например Паннония или Мёзия), делились на более мелкие провинции для предотвращения ситуации, когда в руках у одного наместника оказывается мощная военная сила, с которой он начинает пробивать себе дорогу к императорскому трону.

С установлением принципата после гражданских войн, которыми закончился период республики в истории Древнего Рима, император Октавиан Август оставил за собой и своими преемниками право назначать военачальников и наместников в ряде наиболее стратегически важных провинций. Эти провинции стали называть императорскими, в противовес сенатским провинциям, в которых право назначать наместников осталось за сенатом.

4,7(25 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ