Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
После смерти Филиппа II на престол вступил его сын Александр, в ту пору ему исполнилось всего лишь 20 лет. Родился он в 356 г. до н. э. Был очень честолюбив, смел, стремился к военной славе, очень боялся, что на его долю не останется ни одного славного подвига. Был отважен и решителен: чего стоит одно укрощение строптивого коня Буцефала, после чего отец воскликнул: «Ищи, сын мой, царство по себе, Македония слишком мала для тебя!» На сегодняшнем занятии вы познакомитесь с удивительной судьбой величайшего полководца древности Александра Македонского.
Предыстория
В IV в. до н.э. царь Македонии Филипп II предпринял завоевательный поход против Греции и покорил ее (см. урок «Греция подчиняется Македонии»). После его смерти царем Македонии становится Александр, который продолжил завоевательную политику отца.
События
334 г. до н.э. – Александр вторгся в Малую Азию. В битве с персами на реке Граник Александр одерживает победу.
333 г. до н.э. – битва близ города Исс. Закончилась разгромом персидского войска во главе с Дарием III.
Александр покоряет Финикию, Сирию, Палестину.
332 г. до н.э. – Александр завоевывает Египет и основывает город Александрию.
331 г. до н.э. – битва с персами у селения Гавгамелы. В ответ на предложение полководца напасть на врага ночью Александр говорит: «Я не краду побед». Царь персов Дарий III и его войско бежали с поля боя.
325 г. до н.э. – Александр вернулся в Вавилон, который стал столицей царства Александра.
323 г. до н.э. – смерть Александра. В результате начавшейся после его смерти борьбы за власть огромная держава была разделена на несколько царств.
