ответ:
объсхема выставления
№
ответ
дополнительная информация
1
хан- титул верховного правителя в казахском ханстве
1
принимаются все возможные ответы, имеющие разные структуры предложений и несущие ясный смысл.
султан – чингизиды, замкнутая привилегированная каста хана, имели право выдвигать из своей среды ханов, право владением и больших уделов
1
би- выполняли функции народного судьи
1
қожа – считались потомками пророка мухаммеда, относились к белой кости
1
батыр – военное сословие, приближенные хана или султана, позже
1
вывод
социальное положение определялось имущественным положением.
феодальная верхушка состояла из двух привилегированных каст – белая кость и черная кость.
2
2
особенности внутренней политики касым хана: его называют собирателем казахских земель. при нем казахское ханство достигает наибольшего могущества. число подданных оценивалось в 1 миллион человек, а численность войска в 300 тысяч. в 1511г принял первый свод законов «каска жолы» («светлая дорога»)
внешняя политика: касым-хан успешно боролся против шайбанидов. прикочевали группы племен из ногайской орды, где был кризис. границы ханства достигли яика, сырдарьи, ушли за улытау и
2
принимаются все возможные ответы, имеющие разные структуры предложений и несущие ясный смысл.
внешняя политика
хакназар хан боролся против ойратов (в семиречье) и могулов. вступил в союз с узбекским ханом абдаллахом против сибирского хана кучума.
внутреняя политика
он объединил казахское ханство, которое в это время было раздроблено и отдельными султанами. хакназар не ограничился тем, что объединил казахов, но и ввел в состав своего ханства часть ногайцев, калмыков, башкир, узбеков, моголов, киргизов. присоединив левый берег яика, хакназар правил одной из частей улуса ногайцев.
2
внешняя политика тауке хана: укрепление при нем казахского ханства, союз казахов с киргизами и каракалпаками ослабил натиск джунгар
внутренняя политика: тауке хан старался сплотить страну. опирался на биев. перенес столицу в турекстан. создал свод норм обычного права «жеты-жаргы» («семь установлений»)
2
3
1-орбулакская
2-1643
3-казахи
4-жангир хана
5-окопа
6-джунгары
7-воин
8-жалантос батыра
8
4
в хозяйстве: казахи разводили главным образом лошадей, использовали в пастьбе скота и т.д.
1
принимаются все возможные ответы, имеющие разные
структуры предложений и несущие ясный смысл.
в торговле: использовали лошадь как транспорт. основным ценным товаром является лошадь
1
в военном деле: конная армия обладала значительно большей подвижностью
1
в традициях и обычаях: традиция ашамай, ат тарту, согым, байга, кокпар.и т.д.
1
всего 25яснение:
У XIII ст. внаслідок розкладу племінного та зародження феодального суспільства утворилася Литовська держава, яка успішно чинила опір агресії з боку Лівонського та Тевтонського орденів. Водночас зміцніла Литовська держава за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала наступ на південно-західні руські землі.
У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.
Захоплені Литовською державою південно-західні руські землі протягом другої половини XIV ст., перебували у становищі удільних князівств (із залишками місцевої автономії), очолюваних князями - членами литовського великокнязівського роду. Місцеві великі феодали-князі, що здавна мали в цих землях володіння, зберігали їх і надалі, але повинні були коритися владі удільного князя, сплачувати щорічну данину й надавати йому військову до Удільні князі складали великокнязівську раду.
Подібно до великого князя, удільні князі роздавали землі своїм васалам, скликали місцевих великих феодалів-князів, бояр, вище духовенство на ради для розв'язання політичних питань. Вся ця ієрархія світських і церковних феодалів-землевласників тримала в покорі маси селянства і городян.
Розгром татаро-монгольського війська на Куликовому полі і дальше піднесення Москви занепокоїли литовського великого князя та правлячі верстви Литовської держави. Намагаючись зміцнити свою владу над удільними князями та запобігти посиленню Московського князівства, до якого тяжіла частина феодалів українських земель, великий князь Ягайло 14 серпня 1385 року уклав у м. Крево угоду про унію Литви з Польщею. Кревська унія зміцнила Польсько-Литовську державу перед загрозою агресії з боку німецьких хрестоносців, але разом з тим відкривала шлях до загарбання польськими феодалами українських земель та експансії католицької церкви на Схід.
Спираючись на служилі верстви литовського боярства та на підтримку польських феодалів, литовський князь Вітовт здійснив ряд заходів щодо політичного об'єднання Литовської держави і зміцнення її центрального управління. За його князювання залежність українських і білоруських земель від Литви значно зросла. Вітовт ліквідував найбільші удільні князівства на території України (Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське). В цих землях почали правити великокнязівські намісники. Литовські пани-князі одержували тут великі земельні володіння. Отже, на місцях, литовське за походженням, велике боярство служило опорою великокнязівської влади, його представники зайняли місця удільних князів у великокнязівській раді та державні посади. Земельними володіннями на Україні обдаровувалася й католицька церква.
Объяснение:
