Революция (от лат. revolutio - поворот, изменение перехода от одного общественно-политического строя к другому, более прогрессивному, посредством активных действий самих граждан.
Гражда́нская война́ — наиболее острая форма разрешения накопившихся социальных противоречий внутри государства, которая проявляется в виде крупномасштабного вооружённого противостояния между организованными группами или, реже, между нациями, входившими в состав ранее единой стран. Целью сторон, как правило, является захват власти в стране или в отдельном регионе.
Интерве́нция (лат. interventio — вмешательство) — военное, политическое, информационное или экономическое вмешательство одного или нескольких государств во внутренние дела другого государства, нарушающее его суверенитет.
Терро́р (лат. terror «страх, ужас») — устрашение своих политических противников, выражающееся в физическом насилии, вплоть до уничтожения
Продразвёрстка (сокращение от словосочетания продово́льственная развёрстка) — в России система государственных мероприятий, осуществлённая в периоды военного и экономического кризисов, направленных на выполнение заготовок сельскохозяйственной продукции. Принцип продразверстки заключался в обязательной сдаче производителями государству установленной («развёрстанной» ) нормы продуктов по установленным государством ценам.
Росси́йская Сове́тская Федерати́вная Социалисти́ческая Респу́блика (официальная аббревиатура РСФСР, иногда также употреблялось сокращение Росси́йская СФСР — союзная республика в составе СССР (1922—1991). Первое в мире социалистическое государство.
Всеросси́йский Центра́льный Исполни́тельный Комите́т (аббр.: офиц. ВЦИК; ВЦИК РСФСР) — высший законодательный, распорядительный и контролирующий орган государственной власти Российской Советской Республики в 1917—18 годы
1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
