Август — засновник юліансько-клавдіанської династії. Відзначився перемогою в 31 до н. е. при Акції над римським полководцем Марком Антонієм і єгипетською царицею Клеопатрою, завершив громадянські війни (43—31 до н. е.), що почалися після смерті Цезаря. Зосередив у своїх руках диктаторську владу, зберігши традиційні республіканські установи, започаткувавши нову форму суспільного устрою «принципат». Пізніше термін «Август» (з латині звеличений богами) набув значення титулу імператора. Час правління Августа вважається золотим віком римської літератури і мистецтва (Вергілій, Горацій, Овідій, Тит Лівій та ін.). Вважається одним з найефективніших і найсуперечливіших лідерів людської історії.
Объяснение:
До сих пор в нашем сознании нет единого мнения в отношении результатов деятельности Александра III. Впрочем, в истории практически не существует первых лиц государства (а в особенности это касается монархов), оставивших о себе на сто процентов негативное или позитивное впечатление.
Для одних Александр III всегда будет считаться самым любимым народными массами царем — миротворцем, настоящим богатырем, строгим и справедливым, пресекавшим развитие всяческих непонятных либеральных идей.
Для других — это прежде всего монарх, не желавший прогресса в общественных отношениях, поощрявший реакцию, антисемитизм, не одобрявший чрезмерной образованности низших слоев общества, остановивший «социальные лифты».
Итоги контрреформ противоречивы: России удалось достичь невиданного промышленного подъема, сохранить мир, но при этом возросла социальная напряженность и различные «брожения» в обществе. Период правления царя-миротворца был затишьем перед неизбежной бурей. Это было время сочетания технического прогресса, экономического подъема и реакции, нежелания признавать необходимость прогресса в общественных отношениях и социального компромисса. Одновременно с этим усиливался полицейский режим и сословные привилегии дворянства.
