1 Вступление 4-5- Основная часть:1.1 Положительная характеристика личности Ивана Грозного 6-91.2 Отрицательная оценка Ивана Грозного 10-112.1 Сравнительный анализ 12-133 Заключение 14-154 Список литературы 165 Приложение17-20Тема: проанализировать оценки историков, сравнить их, на полученной основе сделать свои выводы, кем же был Иван IV.Идея: Сделав сравнительный анализ работ, выявить свою точку зрения относительно личности Ивана IVЦель: Выявить положительные и отрицательные стороны личности Ивана ГрозногоПроблема: Двусторонность личности ГрозногоЗадача: Рассмотреть и сопоставить позиции историков о личности Грозного
Цели движения: Н: их цель была подготовка народной революции,свережение царя с пристола
С:цель партии, ставила РСДРП в совершенно особое положение, превращая ее в крайнюю, экстремистскую организацию
На какие слои населения она опирались: Н: на малые губернии и деревни. пропаганда среди крестьян.
С:научно-техническую интеллигенция, служащие
Формы борьбы:
Н: Заставляли отрицать государственную власть;пропагандировали среди народа свои направления;заговор против власти.
С:Главным средством политической борьбы рабочих кружков против абсолютизма, русские социал-демократы считают агитацию среди рабочего класса и дальнейшее распространение в ней социалистических идей и революционных организаций
Не втаємничуючи нікого зі старшини, за винятком генерального писаря П.Орлика, Мазепа, всупереч вимогам Петра І, затримав Волинь та Київщину і з ініціативи короля Станіслава Лещинського розпочав 1704 року переговори з ним. На початку 1708 року переговори Мазепи з Лещинським завершилися формальною угодою, за якою Україна, як велике князівство, входила б до складу Речі Посполитої за гарантією шведського короля. Але договір з Польщею залишався тільки дипломатичним інструментом, вигідним для Мазепи. Головна увага гетьмана була скерована на союз із Швецією. Справа ускладнювалась і тим, що Мазепа повинен був зберегти таємницю не лише від старшини, але також і від Польщі, яка б не погодилась на незалежність України. Зносини Мазепи зі шведами пожвавилися в 1706 році. Очевидно, тоді й була укладена угода між Швецією і Україною. П.Орлик у "Виводі прав України", написаному у 1712 році, подав такий зміст цієї угоди: Україна має бути вільною державою, Українським князівством, Мазепа – довічним князем, або гетьманом. Після його смерті стани мають обрати наступника; король шведський має захищати Україну від ворогів. Ці переговори велися у глибокій таємниці, тому ширші кола українського суспільства аж до 1708 року вважали гетьмана московським посіпакою, і коли той перейшов на бік Карла ХІІ, просто не повірили йому. Власне українська старшина змусила Мазепу до рішучих кроків 1708 року, коли гетьман опинився у безвиході після наказу Петра І йти на до російській армії, в той час, як уся Україна була окупована царськими військами. Гетьман волів дочекатися наслідків вирішальної сутички між Петром І і Карлом ХІІ, але обставини не дозволили цього. І Мазепа виступив проти Петра І, не встигши ні підготувати до цього українське суспільство, ні стягнути в Україну більшість збройних сил.
