Какие права закрепляла "золотая булла" за крупными властями германии. укажите 2 верных ответа 1) вести войну 2) избирать короля 3) платить налоги 4) выбирать римского папу 5) участвовать в работе парламента
Провозглашение суверенитета союзных республик в советских конституциях фактически означало признание их права на самоопределение и управление собственными делами. Однако, в реальности, этот суверенитет не был полностью реализован по ряду причин.
1. Централизованная система управления: Советский Союз был построен на принципе единообразия и контроля сверху. Централизованная система планирования и управления означала, что власть принадлежала федеральному правительству и Коммунистической партии, а не отдельным республикам. Это ограничивало полномочия и автономию республик в принятии собственных решений и развитии.
2. Неоднородность национальностей: СССР объединял различные национальности и этнические группы, каждая из которых имела свою историю, культуру и традиции. В условиях социалистического устройства страны, учитывая межнациональные различия и обеспечение равенства, реализация полного суверенитета отдельных республик нарушалась, чтобы сохранить единство государства и оградиться от возможных конфликтов.
3. Политический контроль: Власть СССР и Коммунистической партии стремились подавить любые проявления независимости или сепаратизма в отдельных республиках. Использование силы и репрессий ограничивало возможность реализации республиками своего суверенитета.
4. Экономическая и социальная зависимость: Республики были взаимозависимы в плане экономики, ресурсов и инфраструктуры. Это означало, что независимость одной республики могла негативно сказаться на других. Поэтому, даже если советские конституции формально признавали суверенитет, республики были связаны экономически и социально, что ограничивало их возможности для самостоятельных решений.
В итоге, провозглашение суверенитета в конституциях советских республик в большей степени было символическим и не полностью реализовалось в реальной практике из-за централизованной системы управления, политического контроля, экономической и социальной зависимости, а также неоднородности населения в стране.
Підписання Брест-Литовського договору не було спробою досягти соборності українських земель. Давайте розглянемо це питання докладніше.
Перш за все, ви повинні знати, що Брест-Литовський договір був укладений між Радянською Росією (яка тоді називалася Російською РСР) і Центральними державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією) під час Першої світової війни у 1918 році. Головною метою договору було припинити війну між Радянською Росією і Центральними державами, а також зняти загрозу вторгнення Центральних держав на територію Росії.
Тепер давайте подивимося, як це стосується до українських земель. На той час Україна перебувала під владою Російської РСР і була частиною Російської імперії. Однак, під впливом революційних подій в Росії та загальних національних та соціально-політичних настроїв, на Україні з'явилася спроба проголосити свою незалежність.
Проте Брест-Литовський договір не враховував інтереси українського народу. Радянська Росія була готова піти на компроміс із Центральними державами, але вони не домовилися про самостійний статус України. У договорі не враховувалася українська національна самостійність, і Україна не отримала незалежність, яку вона прагнула.
Отже, можна зробити висновок, що Брест-Литовський договір не мав на меті досягти соборності українських земель. Він був скоріше компромісом між Російською РСР та Центральними державами, який не враховував інтереси українського народу та його прагнення до самостійності. Отже, твердження, що Брест-Литовський договір спробував досягти соборності українських земель, можна спростувати.
