Объяснение:
Путь образования один и тот же – Ак Орда образовалась в результате распада Золотой Орды, и ханство Абулхаира образовалось в результате падения Ак Орды
Был приблизительно один этнический состав из кыпчаков, найманов, карлуков, канглов, уйгуров и уйсуни и так далее
Одинаковые причины падения, выраженные в междоусобице, династийных распрях и отсутствии прочных связей между разными частями государства (правда, ханство Абулхаира еще проводило гнет кочевников)
И так жае как на обломках Ак Орды образовалось ханство Абулхаира, также на обломках ханства Абулхаира было создано Казахское ханство
Различия:
Ханство Абулхаира образовалось в результате распада Ак Орды и продолжительных усобиц Джучидов, так что власть захватил Абулхаир
В Ак Орде было два хана – один у западного крыла и другой – у восточного, а в ханстве Абулхаира был один и тот же хан на всю территорию
Абулхаир вел множество завоевательных войн
Были разные годы начала преобразования
хз
Объяснение:
Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон у своїй праціEssai sur l'architecture religieuse du moyen-âge, particulièrement en Normandie,[1], який встановив зв'язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.
Зміст
1 Характеристика стилю
2 Романські споруди
3 Романські фрески Каталонії
4 Романський стиль в Німеччині
5 Україна
6 Галерея
7 Див. також
8 Примітки
9 Література
10 Посилання
Характеристика стилю
Мантуя, Італія. Ротонда Сан Лоренцо, XI століття, романський стиль.
В орнаменті переплітаються традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.
Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.
Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.
Сюжетна капітель, ХІІ ст., Франція
Зооморфна капітель, ХІІ ст.
Адам і Єва, ХІІ ст., Франція
Капітель ХІІ ст. Всі - Музей Клюні, Париж
Фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. Фігури перебували у співвідношенні з архітектурними формами. Зображення всередині — більші, ніж ті, що вміщувались у кутках. На фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах — подовжені.
У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу. Центр композиції — величезна фігура Христа. У верхній частині — небо, у нижній — грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай і праведники (добро), ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). Схеми виконання сюжету Страшного суду різні. Наприклад, у соборі Сент-Лазар в Отені поруч із грізним і величним образом Христа зображений майже гротескно-комедійний епізод зважування добрих і злих справ померлих, що супроводжується крутійством диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.
