Объяснение:
После второй мировой войны историческое развитие стран и народов Центральной и Юго-Восточной Европы проходило в формах, которые коренным образом отличались от Западной Европы. Непродолжительные преобразования в целом общедемократической направленности здесь сменил переход к социализму, который копировал минусы и плюсы советской консервативной модели. Пережив ряд политических потрясений, государства региона оказались в состоянии глубокого социально-политического, экономического и идеологического кризиса, который закончился крахом социализма на рубеже 80-90-х годов.
В 50-80-е годы в отношении европейских социалистических государств использовалось понятие «Восточная Европа», которое имело преимущественно политический смысл и применялось для противопоставления Европы Западной (капиталистической) и Восточной (социалистической). С точки зрения географии, корректнее использовать категорию «страны Центральной и Юго-Восточной Европы», включая в их число ГДР, Польшу, Чехословакию, Венгрию, Румынию, Болгарию, Югославию, Албанию. В последние годы указанные государства применительно ко второй половине XX века объединяются понятием «Центрально-Восточная Европа».
Весь послевоенный период в истории региона можно разделить на следующие этапы:
а) 1945-1947/1948 г. - демократические (или народно-демократические) революции;
б) конец 40-х - конец 80-х годов - строительство социализма и развитие на его путях;
в) конец 80-х - 90-е годы - «бархатные» революции, формирование новых политических и социально-экономических систем.
Відповідь:
У ХV столітті український учений Юрій Дрогобич був широко відомий у Європі як автор одного з перших у світі астрономічних календарів, як доктор медицини і філософії, ректор Болонського університету та професор Ягеллонського університету в Кракові, де його лекції слухав Микола Коперник.
Найбільше — щодо Космосу. Найбільш відомий вчений і дослідник Космосу з українців, це Юрій Котермак, або Юрія Дрогобич, вченого з Дрогобича, який юнаком пішки дійшов до Кракова, закінчив університет, став там згодом магістром, професором університету, ректором одного з найстаріших у Європі Болонського університету (у 1481—82 роках), котрий і сьогодні (сам бачив) займає ледь не квартал архітектурного ансамблю старого міста. Юрій Дрогобич був вихователем і наставником юного Миколи Коперніка. Саме цей учений першим зі східних слов'ян написав докторську дисертацію про зоряне небо. Алла Глусь з Одеси, Альона Печена з Черкащини дошукалися того, що етнічні українці заправляли у США цілими космічними програмами. Так, Михайло Яримович, українець, родом з Підляшшя (Польща), з 1964 року був відповідальним у США за створення космічних кораблів „Аполон", а з часом його призначили технічним директором проектування орбітальної лабораторії. Отже, саме М. Якимович у США втілював ідеї українця Ю. Кондратюка про міжпланетні подорожі. Якщо він вирішував питання про політ на Місяць, то інший українець, Ігор Богачевський, родом із Сокаля на Львівщині, допомагав американцям розв'язати складні питання, пов'язані з поверненням астронавтів на Землю. Богдан Гнатюк з Тернопільщини багато зробив у СІЛА для створення міжконтинентальних ракет, що запускаються з підводних човнів "Трайдент" тощо.
Найчастіше учні з почуттям гордості згадували космонавтів з українців. Йдеться насамперед про Павла Поповича з Київщини, упродовж багатьох літ одного з лідерів української громади в Росії, який першим з українців полетів у Космос як радянський космонавт. Цілі сторінки відводять діти для описування подвигу Героя України Леоніда Ка-денюка, який здійснював подорож у Космос на американському кораблі багаторазового використання "Колумбія". Згадано було і астронавтику з етнічних канадських українок Роберту Бондар (учениці Марія Крушинська і Тетяна Ханіна з Львівщини). Приємно було прочитати і про мого приятеля — керівника артилерійського дивізіону із запуску першої балістичної ракети в СРСР, соратника Сергія Корольова, нині 89-літнього киянина Івана Бровка, книжка якого "Космос беден без поэтов" вийшла у 80-х роках XX ст. у Товаристві „Знання".
