У першій половині ХІХ ст. Російська та Османська імперії провели ще дві війни. І обидві вони закінчилися невдало для турків. Війна 1806-1812 років завершилася підписанням Бухарестського миру. Південна Бессарабія — нині це південь Одеської області та частина Буковини, відійшла до Російської імперії.
Козацькі військові частини безпосередньо брали участь з обох сторін: Чорноморське козацьке військо — за Російську імперію, та козаки Задунайської Січі — на стороні османів.
Для задунайських козаків наступна російсько-турецька війна 1828-1829 рр. стала вирішальною. У 1828 році російські війська зайшли безпосередньо на територію Задунайської Січі. Отаман запорожців Йосип Гладкий прийняв рішення перейти на бік росіян. Розлютований султан наказав знищити Задунайську Січ.
Объяснение:
Значний відплив сільського населення до міст був одним з чинників, які обумовили проведення аграрної реформи. Крім того, діяльність монополій супроводжувалася появою медичного, страхового та пенсійного обслуговування, що позитивно впливало на становище частини населення. Зокрема 2 червня 1903 р. було затверджено закон "Правила про винагороди потерпілим внаслідок нещасних випадків робітникам і службовцям, а також членам їх родин, на підприємствах фабрично-заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості", з яким його правова дія поширювалася на всі категорії приватних підприємств. Проте позитивні наслідки соціальних зрушень відзначалися лише у великих промислових містах.
Таким чином, реформи другої половини ХІХ ст. створили умови для розвитку промисловості й формування монополістичних об’єднань, які по суті визначали характер змін у соціально-економічному житті .
Объяснение:
Если вся земля покоилась на трех китах, то отдельно вылепленную Саратовскую губернию держали на своих могучих плечах атланты Джлавян и Пипия. Изначально область имела форму круга, но со временем атланты, стараясь облегчить участь друг друга, брали на себя слишком много. Они смело перетягивали горы и реки, леса и поля, говоря: «Ничего, дорогой, я подержу, а ты отдохни!» Но отдыхать никто не хотел, тем более что с каждым годом атланты становились все сильнее. Каждый, как одеяло, тянул губернию на себя, поэтому ее округлые формы вскоре приняли очертания ожесточенной борьбы. Атланты отгрызали от региона большие куски, пока не насытились. А то, что осталось, швырнули к Казахстану, который никто и никогда не ел. Атланты и сегодня востребованы, но судьбы их разнятся, как вермишель и качели. Пипия сейчас держит Грузию, а Джлавян – койку в камере.
ВО!