сорочка, штани, кірсетка, юпка, душегрія, єпанча (опанча), сарафан, шугай , шуби, бешкети, тулупи та інші.
Повсюдно була поширена одежа з хутра. Русь завжди славилася хутряними виробами – шубами, бекешами, тулупами. Жорсткі кліматичні умови взимку робили мисливство питанням виживання. Шуби мали подоли до землі, які завширшки сягали 3 м. Їх носили хутром до середини, а зовнішню поверхню покривали сукном, оксамитом, парчою. Українці носили кожухи з овчини також хутром всередину.
Объяснение:
Суттєві відмінності має жіноча одежа рубіжних, прикордонних територій, де завжди існувала небезпека ворожого вторгнення. Тут костюм поєднував у собі плечову і поясну верхню одежу. При цьому поясне вбрання – запаски, дерги, паньови, плахти – представляли собою вироби з кількох відрізів тканини, не зшитих вздовж, а лише обмотаних навколо тіла і зафіксованих поясом. Така одежа давала можливість жінці легко пересуватися, в тому числі верхи на коні, не обмежувати себе в рухах, бо жінки в цих регіонах змушені були боронити рідну землю разом з чоловіками. Так під впливом безапеляційних історичних умов формувався і український костюм. Довжина подолів такого поясного вбрання була як максимальною, так і трохи нижче коліна, але ноги обов´язково закривали чоботи з високими халявами. Плечова верхня одежа, яка носилася разом з поясною і досягала рівня попереку чи стегон, неодмінно мала форму розширеного донизу конуса. Це кірсетка, юпка, душегрія, єпанча (опанча), шугай та інші.
Чоловіки також носили довгу, щонайменше по стегна сорочку. Взагалі ж, чим вищій рівень духовності людини, тим більш потужні енергії вона може генерувати та проводити, тому жреці завжди носили одежу довжиною до землі, і навіть сьогодні це зберігається в різних релігійних системах.
Вивчаючи лінгвістичні дані давніх часів відомо, що спочатку головним матеріалом для виготовлення одягу була оброблена шкура вбитого звіра, а також хутро. Шкури диких тварин вважалися предметом розкоші, тому найчастіше використовували шкури домашніх тварин. Слов'янські умільці навчилися виготовляти взуття зі шкіри, а також ремені і головні убори. Основний матеріал називався усма - це оброблена шкіра корів, кіз, а також коней.
Відомо, що з першої половини I тисячоліття н.е. для виготовлення одягу використовувалися тільки льон і коноплі. З цих причин основним кольором був білий і сірий, про фарбуванні тканин нічого невідомо.
Сукно, сірячина або власяница - це вовняна тканина, яка почала використовуватися в XI-XIII ст. В кожній слов'янській родині жінки займалися ткацтвом і прядінням з до веретен.
Зрозуміло, що багата племінна знать і князі купували заморські тканини, наприклад візантійську шовкову матерію.
Одяг древніх слов'янок
Стародавній одяг слов'ян значно відрізнялася від одягу сусідніх народів. За письмовими свідченнями, а також археологічними матеріалами мало що відомо про жіночий одяг. За пізнім даними можна судити, що в основному це були довгі сорочки (приблизно до коліна), іноді прикрашені вишивкою і візерунками з тканини. Сорочки були повсякденні і святкові, похоронні та весільні, вороженные і покосные.
Для всіх верств населення крій був однаковим - перегнутый шматок тканини з отвором для голови, скріплений поясом, пізніше стали зшивати рукава. Прості жінки носили сорочки з льону, а ось знатні дівиці - з привізного шовку. У XIII столітті з'явилася бавовняна тканина.
Жінкам не дозволялося носити ремінні пояси, тільки плетені або ткані.
Про сукні давніх слов'ян згадується лише в шістнадцятому столітті, і називалися вони сарафани . Довгі вишиті рукави, замість коміра одягався ожерелок, прикрашений камінням та перламутром. Пришивной манжет і косою воріт з'явилися в сімнадцятому столітті. Декорування сукні завжди мало глибокий сенс, в основному це поєднання обережний і волховської символіки (коні, птахи, дерево Життя, зображення Богів і смугасті орнаменти). Використовувалися візерункові клаптеві нашивки і тасьма.
Традиційний колір на Русі - червоний, і існувало близько тридцяти його відтінків.
1.Ленин.2.Вся власть советам!4 стал митрополит Петр.6.на 14 .