Ганна Сомко – “тиха вода”
fullsizeЗі своєю першою дружиною – донькою міщанина й купця Семена Сомка з Переяслава – Богдан Хмельницький одружився, будучи ще простим сотником Чигиринського реєстрового полку. Йому тоді було лише тридцять п’ять літ. Однак уже на той час Хмельницький був досить досвідченим воїном. Він уже встиг взяти участь у морських походах запорожців на османські міста, зокрема в захопленні передмістя Константинополя. У 1633 році Хмельницький стає на службу до великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського
Олена Чаплинська – “підступне полум’я”
Олена (чи Гелена? чи Мотрона?) – за однією з версій – українка з православної брацлавської родини, за іншою – польська шляхтянка й католичка. З’явившись у Богдановому житті як “вірна” помічниця першої дружини, за дітьми – нянька, а за господарством – наглядачка, вона метким оком відразу оцінила всі свої перспективи й можливості, навіть з альтернативними варіантами. Олена дуже хотіла насправді вигідного й “гонорового” шлюбу, який би врешті поклав кінець її бідності й залежному становищу. Уже завоювавши серце господаря маєтку, вона не припиняла пильнувати для себе ще кращої долі, чекала слушної нагоди.
Нагода така не забарилася. На той час керувати адміністративною управою Чигирина було поставлено вже немолодого, але заможного шляхтича-вдівця Данила (Даніеля) Чаплинського. Скорий на розправу, схильний до чванства й самодурства Чаплинський почав наводити в краї свої порядки, караючи навсібіч та загарбуючи все, що погано лежить. Шляхетний і впевнений у собі сотник Хмельницький одразу йому не сподобався, надто вже був заможний, надто вже незалежно тримався. Хоча, скоріше, справа була не в особистих симпатіях, а в великій політиці. На той час Богдан Хмельницький був на доброму рахунку в польського короля Владислава IV Вази – політичного опонента Конєцпольських. Коронний гетьман та його син Олександр уже давненько скоса поглядали в бік Суботова, шукаючи зручного приводу. Звичайно, привід знайшовся. Якось, за відсутності хазяїна, Чаплинський навідався до Суботова – на власні очі хотів побачити велике й успішне сотникове господарство…
Экономика Индии в период британского правления (1858—1947) носила колониальный характер и являлась, наряду с армией и гражданской администрацией, важным инструментом управления покорёнными территориями. Экономика отдельных территориальных образований (президентств, провинций, «туземных княжеств») имела свою хозяйственную специализацию и не всегда была ориентирована на общеиндийский рынок. Британские власти проводили политику сдерживания национальной консолидации различных народов и поддерживали территориально-хозяйственную раздробленность колонии. Важными вехами в развитии индийской экономики были строительство железных дорог и портов, а также появление фабричного текстильного производства.
