На думку більшості вчених, землеробство виникло в різних місцях у різний час. Близько 10 тисяч років тому в районі так званого «Родючого півмісяця», який охоплює Єгипет і Передню Азію, люди почали вирощувати пшеницю, ячмінь, горох, сочевицю. Близько 7 тисяч років тому на території Північного Китаю сіяли просо, у Південно-Східній Азії та Південному Китаї – рис, сою. У Центральній Америці близько 5 тисяч років тому місцеве населення культивувало гарбузи, перець та авокадо, а в Південній Америці – кукурудзу[1].
Люди знаходили родючі землі, розчищали їх від чагарників, вирубували ліси. Для посіву відбирали кращі зерна. Так поступово з’явились нові, культурні сорти рослин, які були більш врожайними та кращої якості, ніж їх дикорослі попередники.
[1] Майже всі культурні рослини, що їх нині використовує людство, було відібраноі з багатьох диких рослин первісними людьми. Спочатку вирощували ті рослини, які в дикому вигляді росли в місцях їх проживання. Згодом культурні рослини розповсюджувались по всій Землі.
Объяснение:
возможно правильно
Столетняя война, между Англией и Францией закончилась в 1453 году после 116 лет кровопролития и сражений на французской земле, раскрыло талант многих героев. У англичан можно выделить короля Эдуарда Третьего и особенно его сына Эдуарда"Черного Принца". Его знаменитый Лангедокский поход в 1355 году девальвировал французскую валюту на 80%. Выделялся генерал Джон Толбот, который одержал победу в 47 битвах, за что был прозван Английским Ахиллом. Среди французов героем войны была знаменитая Жанна – Орлеанская дева, чей приход переломил ход войны
Князь Александр Иванович Барятинский. В 1859 году сдался Шамиль.