1.б
2.а
3.а
4.г
5.а
6.в
7.г
8.б
9.в
10. 5 апреля 1242 года
часть в
1. в,а,г,б
2.а-2,б-3,г-1,в-4
3.б,г,в,а
часть с
1.Мамаевым побоищем называют битву, которая произошла в 1380 году на Куликовом поле. Тогда встретились войско русичей во главе с Дмитрием Донским и орда Мамая. В битве благодаря мужеству и стойкости русской рати Мамай был разбит. Это сражение имело очень большое значение для русской земли, так как князьям впервые удалось получить крупную победу над монголами. Это событие также показало, что орду можно и нужно побеждать.
2.1. Рост феодального землевладения и боярских вотчин привёл к увеличению доходов бояр и феодалов. Они становились экономически независимыми и могли противостоять Великому князю.
2. Усиление классовых противоречий и рост боярского землевладения сопровождался захватом общинных земель и жксплуатацией крестьян. возникала борьба между боярами и князьями за владение этими землями.
3.Рост городов. Не были налажены экономические связи между городами, и население городов было заинтересовано в создании сильной власти. Городская верхушка использовала городские собрания в своих целях для давления на князя. Феодалы становились полными хозяевами земли.
4. Победы Владимира Мономаха над половцами устранили угрозу, а потому не было больше причин сохранять единое могущее государство.
3.1)Главным итогом правления Ивана III стало объединение вокруг Москвы бо́льшей части русских земель. В состав России вошли: Новгородская земля, долгое время бывшее соперником Московского государства Тверское княжество, а также Ярославское, Ростовское, и частично Рязанское княжества.
2) В законодательной сфере правление Ивана III ознаменовалось изданием знаменитого Судебника 1497 года.
3)Итогом правления Ивана III был и внушительный культурный подъём Руси. Прибывшие с Софьей Палеолог из Италии архитекторы и инженеры (Аристотель Фиораванти, Пьетро Соляри, Алевиз и др построить новые стены московского Кремля, возвести внутри него новый блестящий Успенский собор, Архангельский собор, Грановитую палату и другие сооружения. Трудами русских художников Дионисия, Тимофея, Кони развивалась иконная живопись. Знаменитый борец с ересями, новгородский архиепископ Геннадий, деятельно работал на поприще церковного просвещения, составив первый славянский библейский канон. Блестящими образцами духовной литературы стали произведения Иосифа
все что могла сделала , но не факт что верно
Объяснение:
Відповідь:
Розвиток української культури у XIX ст. відбувався в доволі складних умовах. Саме в цей період було завершено послідовну політику позбавлення України державності й національних досягнень та культурних здобутків попередніх десятиліть. Територія України входила до складу Російської й Австро-Угорської імперій, де український народ зазнавав важкого соціального й національного гноблення. Жорстока русифікаторська політика царату була спрямована на нівелювання української національної культури (Валуєвський циркуляр і Емський указ). Згідно з Валуєвським циркуляром 1863 р. заборонялося видавати українською мовою релігійні та наукові твори. Емським указом 1876 р. уводилася жорстка цензура на українські книги, які ввозилися з-за кордону, заборонялося вживання української мови на сцені. З обов’язковим застосуванням російського правопису українською мовою дозволялося публікувати тільки оригінальні художні твори та історичні документи. Аналогічні заборонні заходи вживав й австрійський уряд на західноукраїнських землях – Галичині, Закарпатті, Буковині. Водночас в Україн ігається зародження загальноєвропейських просвітницьких ідей, їх національно орієнтований вияв на ґрунті нових соціокультурних процесів. Починає формуватися нове поняття спільності, яке спиралось на спільність мови та культури. Значна кількість людей сприймає ідею про те, що носієм суверенітету є народ. Зростає зацікавленість мовою українського народу, його історичним минулим, побутом, звичаями, традиціями. Розпочинається процес творення національної свідомості. Вагому роль в обґрунтуванні та поширенні цих ідей відіграла національно свідома інтелігенція, яка вийшла на соціальну арену в Україні. На відміну від імперської верхівки, яка не виявляла зацікавленості новими ідеями й вільнодумством, новопостала інтелігенція, захоплюючись ними, прагнула усунути недоліки існуючого суспільства, змінити його звичаї, політику, побут розповсюдженням ідей добра, справедливості, наукових знань. У своїй діяльності інтелігенція прагнула спиратися на народ, вважаючи його джерелом свідомості й національної сили. Отже, попри складні умови розвитку української культури XIX ст. наш народ виявив велику життєздатність, талановитість і незламну силу волелюбного духу.Пояснення: удачи
2. усиления влияний на скифов