Галицко-Волынское княжество пришло в упадок из-за целого ряда причин. Основным внутренним фактором начала упадка княжества стало то, что со смертью Андрея и Льва Юрьевичей, а также Владимира Львовича в 1323 году в княжестве прервалась правящая династия Рюриковичей (Романовичей); это привело к тому, что власть бояр в государстве значительно усилилась, и севший в 1325 году на галицко-волынский престол Юрий II Болеслав уже находился в куда большей зависимости от боярской аристократии, чем его предшественники Рюриковичи. Также большую роль в падении Галицко-Волынского государства сыграла сложившаяся в середине XIV века внешнеполитическая ситуация: в то время, когда соседние Польское королевство и Великое княжество Литовское находились на подъёме, Волынь и Галиция всё ещё оставались в вассальной зависимости от Золотой Орды. В 1349 году польский король Казимир III захватил Галицию, после чего Галицко-Волынское княжество потеряло территориальное единство. В 1392 году Галиция и Волынь были разделены между Польшей и Литвой, что положило конец существованию Галицко-Волынского княжества как единого политического целого.
Маркіян Шашкевич — письменник з Галичини, де зародження і розвиток літератури рідною мовою мало ще більше значення, ніж у зрусифікованій Східній Україні. Багато чинників перешкоджали національному пробудженню, стримували його. Але декілька львівських семінаристів намагалися через літературу вплинути на розвиток національної свідомості співвітчизників. Вони об’єдналися у гурток, який назвали «Руська трійця», куди спочатку входили тільки троє — Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. Душею гуртка був Маркіян Шашкевич, який за своє коротке життя встиг написати не так і багато, але все, що він створив, свідчить про велику обдарованість митця і про його любов до народу.
Маркіян Шашкевич — романтик. Його творам притаманна меланхолійність, але щирий, ніжний тон пісень віршів робить дещо м’якшим найпохмуріший зміст творів. Його пісні, які так схожі на народні, сповнені сумом, тугою, безнадією:
Бо я тужу, бо я плачу, сльозами вмиваюсь, веселої годиноньки вже не сподіваюсь...
Та разом з тим Шашкевич пише твори-заклики, в яких звертається до співвітчизників із наболілими питаннями про любов до рідної землі, до мови:
Руська мати нас родила, руська мати нас повила, руська мати нас любила, — чому ж мова їй не мила?
Поет мріє про об’єднання усіх, «хто сил має», для того, щоб прогнати «з Русі мраки тьмаві» і рухатися «разом к світлу».
Маркіян Шашкевич цікавився історією України. Серед славних борців за волю поет знаходив своїх героїв. Вірш «О Наливайку» прославляє легендарного керівника козацько-селянського повстання 1594—1596 років проти польської шляхти Северина Наливайка. У своїй пісні-думі Шашкевич захоплюється романтикою козацької звитяги. Його твір близький до народних історичних пісень і до «Слова про Ігорів похід» образами-символами. Тут їх триста човнів-чайок; і пороги, через які з ревом перекочує свої води могутній Дніпро; і степ, густо вкритий димом з гармат; і «бистрії коні», іржання яких чується від світанку до смерку.
Поет, використовуючи образ Северина Наливайка, який з козацьким полком розбив польську армію, уславлює тих, хто не рахує ворогів, а йде на бій за Україну, за рідну землю — і перемагає.
Маркіян Шашкевич започаткував новий літературний жанр в українській літературі — веснянки, які потім розквітли у творчості багатьох письменників.
«Веснівка» Шашкевича — це діалог маленької квітки з ранньою весною, в якому поет в алегоричній формі розкриває долю людини:
Цвітка дрібна молила неньку, весну раненьку:
«Нене рідная!
Вволи ми волю, дай мені долю, щоб я зацвіла, весь луг скрасила...»
Але мудра весна-мати знає, що красі загрожують вихор, мороз, буря. Від їхнього тиску змарніє квітка, схилить головоньку, зронить листоньки. У невеликому вірші поет ніби розповів про власну долю, про своє життя, яке було дуже важким і недовгим.
Шашкевич був майстром пейзажів. Особливо його приваблювала улюблена для романтиків ніч, коли «світ уже смерком почорнів, сумненько пугач задів», «блуд свище, туман грає», «темно, тихо і страшненько, часом лиш ворон закря- че, закряче сумненько». Нічна пітьма жахає виттям вовків, гамором галок, що кружляють над спустілим тином, зойками дібров і стогоном лісів.
2)Ему необходимо было избавиться от давления как со стороны заговорщиков, свергнувших Павла, так и поддерживавших их “екатерининских стариков”
3) 1802 - создание министерств ( замена Петровских коллегий)
1803 - указ о "вольных хлебопашцах"( рекомендательный указ по освобождению крестьян от крепостной зависимости С ЗЕМЛЕЙ. По итогам освободилось 0,5% крестьян)