Старода́вній Рим — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу[1].
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.
У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства у V столітті. Східна частина імперії, яка мала за столицю Константинополь і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки анексувала турецька Османська імперія. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.
Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. В етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».
Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.
Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування була політеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел, після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.
последних дней своего
существования пыталась
защитить свои границы от
вторжения варваров.
Варварские завоевания,
подобно всем другим
завоеваниям, грозили империи
не только гибелью и
разрушением, самый образ
жизни варваров отрицал
римскую цивилизацию —
какой она была раньше и
какой — увы! — постепенно
переставала быть.
Современники наблюдали
или должны были наблюдать
острейший конфликт между
римскими и варварскими
ценностями совсем не в
материальной сфере. Римская
цивилизация была в первую
очередь цивилизацией разума.
Она опиралась на
многовековую традицию
мысли и интеллектуальных
достижений, составлявших
наследие Греции, в которое
она, в свою очередь, внесла
большой вклад. Римский мир
был миром школ и библиотек,
писателей и строителей.
Варварский же мир был
миром, в котором разум
пребывал в младенческом
состоянии, и это состояние
затянулось на многие века.
Германские саги, воспевавшие
битвы, существовали и дошли
до нас лишь в форме легенд,
созданных в более позднее
время. Имелось несколько
грубых законов, которые
регулировали личные
взаимоотношения людей, —
вряд ли все это можно назвать
цивилизацией в том смысле, в
каком понимали ее римляне.
Король Хильперик пытался
сочинять стихи в стиле Седулия,
но не имел никакого понятия о
длинной и короткой стопах, и
они у него хромали, а сам Карл
Великий, ложась спать, клал
под подушку грифельную
доску, чтобы ночью
поупражняться в искусстве
письма, которое он так и не
освоил. Что общего было у них
с Юлием Цезарем, Марком
Аврелием и тем великим
Юлианом, которого назвали
Отступником? Уже по одним
этим примерам можно понять,
какая непроходимая пропасть
разделяла Германию и Рим.
Таким образом, римляне и
варвары были не только
военными противниками, но и
вели совершенно различный
образ жизни —
цивилизованный и
варварский. Мы не имеем
здесь возможности подробно
обсудить вопрос, почему в
процессе их столкновения
цивилизация погибла, а
варварство победило. Однако
очень важно помнить, что,
пока империя пыталась
защитить свои границы от
варварских орд, она
постепенно открывала их для
варваров-поселенцев.