XVIII век был эпохой радикального изменения многих сторон жизни русского народа. С царствованием Петра I наступает период так называемой «европеизации» России. По образцу западноевропейских государств строится политическая жизнь страны, ее хозяйство. Энергично внедряются западноевропейские формы культуры. Хотя в России со многими из этих явлений западноевропейской жизни начали знакомиться еще в XVII в., при Петре I все они стали насаждаться сверху — насильственно и немедленно. Предпринятая при этом ничем не обоснованная ломка национальных культурных традиций и форм государственной жизни указывает на одну из уязвимых сторон Петровской реформы.
Президент Синода Митрополит Рязанский Стефан (Яворский) считал патриаршество необходимой и лучшей формой Высшего Церковного Управления Русской Церковью. Против церковной реформы так или иначе высказывались также вице-президент Синода архиепископ Новгородский Феодосии (Яновский; 1727), архиепископ Тверской Феофилакт (Лопатинский; 1741), митрополит Крутицкий Игнатий (Смола; 1741), архиепископ Ростовский Георгий (Дашков; 1739), епископ Воронежский Лев (Юрлов; 1755), митрополит Казанский Сильвестр (Холмский; 1735), епископ Карельский Маркелл (Родышевский; 1742) и другие иерархи.
ответ:
у культурному розвитку україни xiv–xv ст. відбувалися неоднозначні, суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками. стримуючими, дестабілізуючими культурний процес чинниками стали: падіння візантійської імперії, що позбавило православ'я зовнішньої опори; відсутність власної державності; наступ католицької церкви; татарські напади. проте зникнення візантійського впливу спричинило початок активного засвоєння, на ґрунті києво-руської духовності, надбань західноєвропейської культури. піднесенню української культури сприяли: технічний прогрес; виникнення друкарства; розвиток в україні гуманістичної думки під впливом європейського відродження.
у xiv–xv ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на давньоруську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід. у цей період вчителями продовжувало залишатись духівництво, яке навчало дітей при церквах. заможні люди наймали дяків для навчання. богослужебні книги використовувалися як підручники. дітей навчали читання, письма і церковного співу. подальшу освіту бажаючі здобували самостійно. насамперед вивчали грецьку та латинську мови. із xiv ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці активно починають здобувати освіту в європейських університетах: краківському, паризькому, падуанському, болонському, гейдельберзькому, празькому та ін.
у цей період помітно активізувалася діяльність українських учених на теренах європейської культури. найвизначнішим серед них вважався вчений-астроном (астролог), перший з відомих докторів медицини і філософії, ректор болонського університету юрій катерман (драгобич) (бл. 1450–1494 він був автором першої друкованої книги українського автора "прогностична оцінка 1483 р.". крім названої праці, перу вченого належать сім трактатів, ряд віршованих промов і послань до папи римського. усі вони написані латиною, але незмінним залишався підпис: "юрій з драгобича, русин".