Золота Орда (Улус Джучі - Країна Джучі або тюрк. Улу Улус — Велика Країна, Велика Держава, також у різних джерелах - царство Ординське, царство Татарське, Татарщина тощо) — країна і держава, що існувала між 1240–1502 роками і обіймала землі (степи, гори і ліси) Східної Європи, в т.ч. Західної Молдови, старої Русі (України) зі столицею в Києві, Центральної Азії та Західного Сибіру. Виникла на базі монгольських завоювань 1220 — 1240-х років. Початково була частиною єдиної Монгольської імперії нащадків Чингізхана і називалась улусом Джучі, старшого сина Чингізхана. Назва «Золота Орда» походить від назви в московських літописах 16 століття як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). У східних літописних джерелах улус Джучі називався Дешт-і-Кипчак, Білою ордою (Ак-орда) та Синьою ордою (Кок-орда). Керувалася прямими нащадками Джучі, що носили титул ханів, а з кінця 14 століття — великих ханів на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — Батия та його старшого брата Орда Іхена. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська Орда, Казанське ханство, Велике князівство Московське, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.
Утворення.
Золота Орда, як окрема військова і управлінська одиниця у складі Війська (Орди) Чингізхана була утворена для походу на західні землі (відносно Монголії і Середньої Азії) тобто у Західну Азію і Східну Європу.
Військо підпорядковувалось Великому хану і ним керували воєначальники призначені ханом — хани, темники, тисяцькі, сотники і десятники.
Руські князівства і руські землі, які були завойовані монголо-татарами в кінці 30 — на початку 40-х років XIII ст. і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми (військова повинність), зобов'язанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі (хана), тобто законам Монгольської імперії і рішенням хана.
Таким чином Золота Орда — це військо, військово-адміністративний підрозділ Монгольської імперії, якому підпорядковувались землі від басейну річки Об та пониззя Сирдар'ї на сході до річки Дністер на заході. Пізніше цю назву стали використовувати для позначення держави, утвореної на основі цього війська на цих землях.
Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату (поблизу нинішньої Астрахані), з першої половини XIV ст. — місто Сарай-Берке (поблизу нинішнього Волгограда).
Основними центрами грошової справи в середині XIV століття були: Сарай (Селітрове городище), Сарай ал-Джадід, Гюлістан і Азак.
У часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю і Індії. Імперія була за суттю об'єднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам (тобто державам-арміям степовиків-кочівників).
В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та інші повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та інші сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв'язання найважливіших державних питань хани скликали курултаї — з'їзди з представників військово-феодальної знаті.
Даниил Александрович (1276 — 1303 гг) Отцом был Александр Невский.
Занимался расширением княжества: присоединил Коломну, Переяславль.
Во внешней и внутренней политике придерживался мирных путей решения.
Построил Даниловский монастырь.
Заложил Красную площадь, изначально как торговую;
Для экономического развития построил Большую Ордынскую дорогу, которая проходила через Москву.
Юрий Даниилович (1303 -1325 гг.) Придерживался политики отца по расширению территорий. Присоединил Можайск.
Впервые вступил в борьбу за Владимирский престол с Тверью. Заручился поддержкой золотоордынских ханов, заключив династический брак.
Иван I Данилович Калита (1325 — 1340 гг.)
Вошел в историю как “собиратель русских земель”. Присоединил: Белоозеро, часть княжества Ростовского. Купил: Галич и Углич.
Поддерживал мирные отношения с Золотой Ордой. Участвовал в карательном походе на Тверь в 1327 году.
Получил дозволение хана собирать дань для Золотой Орды. Часть денег оседала в Москве, что привело к экономическому росту.
Активное содействие Русской Православной Церкви. Митрополия была перенесена в Москву в 1325 г.
Построил 5 белокаменных храмов в Москве.
Симеон Иванович Гордый
(1340 — 1353 гг.)
Поддержал политику предыдущих московских князей.
Поддерживал связи с Ордой, держал ярлык на княжение.
Во внешней политике вел мирную политику.
Был захвачен Новгород в 1341 г. Там сели наместники Москвы.
Захвачен Юрьев-Польский.
Иван II Иванович Красный (1353 — 1359 гг.) Продолжение дел прежних князей;
Обладал ярлаком на княжение;
С другими княжествами конфликтов не имел;
Начало конфликтов с Литвой. Были захвачены Боровск и Верея.
Дмитрий Иванович Донской (1359 г. — 1389 г.) Начало освободительного движения против татаро-монгольского ига.
1378 г — битва на р.Воже;
1380 г. — Куликовская битва. Впервые объединенные русские силы одержали победу над татарами. Мамай бежал в Польшу. На 2 года русские земли были освобождены от поборов. В 1382 году Тохтамыш совершил карательный поход, Москва было сожжена, выплата дани возобновилась.
Борьба с Литвой.
Василий I Дмитриевич (1389 — 1425 гг.) Продолжил расширение государства. Были присоединены Муромское и Нижегородское княжества.
Во избежание усобиц был принят новый закон престолонаследия: не по старшинству в семье, а от отца к старшему сыну.
Василий II Васильевич
Темный (1425 — 1462 гг.)
Усобица из-за престола между Василием Темным, дядей Юрием и его сыновьями Дмитрием Шемякой и Василием Косым.
Присоединены Можайское и Серпуховское княжества.
Иван III Васильевич (1462 — 1505 гг.)
Первый кто именовался Великим князем и Государем Всея Руси;
Присоединил окончательно Новгород в 1478 году, отменил существование Вече, Вятку, Ярославль, Ростов, Тверь.
Создатель Единого Русского государства: был издан первый Судебник, создано Московское войско, проведена денежная реформа, была принята символика государства — двуглавый орел, держава и скипетр.. Все эти нововведения являлись признаками государственности.
Прекратил существование татаро-монгольского ига на Руси. Стояние на р. Угре в 1480 году.
Заключение династического брака с византийской принцессой — Софьей Палеолог. После чего Иван Васильевич считал Москву преемницей Рима.
Василий III Иванович (1479-1533) Стал соправителем еще при жизни отца.
Продолжил централизованную политику отца.
Были присоединены Пермь, Псковская земля, Рязань.
Укрепление поместной службы. Земельные наделы выдавались дворянам на время службы в армии, не передавалась по наследству.
Развитие местничества.
В 1514 году был взят Смоленск.
Умелая и дальновидная политика московских князей дала свои результаты — за 2 века маленькое и бедное княжество стало самым крупным и могущественным во всех русских землях, центром Русского государства.
₽
Destiny 2: За гранью
