НЕВСКАЯ БИТВА— сражение, произошедшее 15 июля 1240 года на реке Неве, рядом с поселком Усть-Ижора, между Новгородской республикой и карелами против шведской, норвежской, финской и тавастийской армий.
ЦЕЛЬ ВТОРЖЕНИЯ: установление контроля над устьем Невы и городом Ладогой и, следовательно, захват важнейшей части торгового пути из варяг в греки, находившейся во владении Новгорода более ста лет.
ОТ ЛИЦА УЧАСТНИКА:
Был 13 век.На нас с двух сторон начали нападать, с Востока пришли татаро-монголы, а с Запада - немцы, шведы, датчане и армии других стран, которые хотели завоевать новые земли, пользуясь слабостью Киевской Руси.Я пошёл в армию добровольно.Битва должна была состояться на реке Неве.Битва была сложной,все были усталыми ,но продолжали бороться.В итоге мы(новгородцы)выиграли.Тогда мы уже знали,что это событие станет историческим.Надеюсь,что если что ,обращайся, всегда
Первый визит кыргызских послов в Россию начался в 1785 году, а случился в 1786.
Объяснение:
Причина визит заключалась в том, что кыргызы мечтали иметь свое независимое государство. Но эта мечта оставалась мечтой из-за войн, неблагоприятных политических событий, множества междоусобиц. Кыргызы решили обратиться за к России. И для этого отправили сюда послов. И поскольку Атаке батыр был их лидером, жто было его идеей. Послы должны были отправиться в Санкт-Петербург. Было несколько групп послов.
Например, первая группа послов возглавлялась Абдрахманом Кучаковым и отправилась в Санкт-Петербург 23 августа 1785 года. До Санкт-Петербурга они не доехали, а только до Омска, потому что он уже был в составе России. Эта группа послов встретилась с генерал-губернатором, чтобы передать письмо от своего лидера – Атаке батыре и два скакуна в подарок. Получив у генерал-губернатора разрешение послы отправились дальше.
В первый раз императрица не приняла их, а только 15 марта 1786 года. Также она приняла их подарки в виде двух лошадей, три шкур барсов, пяти шкур высей, раба-арапа и письмо от Атаке-батыра. Екатерина рублей серебрянными монетами, а делегатам группы – Абдрахману – 100 рублей и Шергазы – 25. Вместе с ответным письмом для Атаке-батыра послы отправились обратно. В Омске Абдрахман Кучаков умер от болезни.
Это был первый прецедент зарождения дипломатических отношений между нашими странами.
Економічне становище провідних країн світу кінця XIX - початку XX ст. Соціально-економічний розвиток України на межі століть. Господарство України в роки першої світової війни.
Економічне становище провідних країн світу кінця XIX — початку XX ст.
Утвердження індустріального суспільства завершило формування на зламі XIX — XX ст. світового господарства як сукупності національних господарств, зв'язки між якими здійснювалися за до зовнішньоекономічних відносин. Передумовами формування світового господарства був розвиток машинної індустрії та міжнародних засобів зв'язку, транспорту; міжнародний поділ праці призвів до наявності економічно розвинутих країн і країн з відсталою економікою; розвиток міжнародної торгівлі та утворення світового ринку.
Важливим чинником, що позначився на формуванні світового господарства, було утворення колоніальних імперій. Наприкінці XIX ст. Англія і Франція стали величезними колоніальними державами. Площа колоніальних володінь Англії 1899 р. дорівнювала 9,3 млн. кв. миль, населення Британської імперії - 309 млн. чоловік, відповідно у Франції — 9,7 млн. кв. миль і 56,4 млн. чоловік. Німеччина, Японія, США лише із середини 80-х років XIX ст. стали на шлях колоніальних загарбань.
Міжнародний поділ праці являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб ринку. Протягом XIX ст. Англія була "майстернею", спеціалізуючись на виробництві та продажу іншим країнам машин і устаткування. Спеціалізація визначала розвиток виробництва. Так, Німеччина посідала чільне місце у світовому виробництві сільськогосподарської техніки, залізничного устаткування, парових котлів, картоплі, спирту, цукру, виробів хімічної промисловості; Франція — текстильних машин, шовкових і суконних тканин; Англія - машин, взуття, шкіргалантереї, виробів харчової промисловості, чорних металів; Бельгія - зброї та інструменту, Австро-Угорщина - металів, цукру, хмелю. Колоніальні країни спеціалізувалися на виробництві так званих колоніальних товарів — бавовни, прянощів, кави, цукру, натурального каучуку, джуту.
Результатом міжнародного поділу праці стало формування світового ринку товарів, кредитів, валюти, послуг та ін. Невпинно зростали обсяги міжнародної торгівлі, в яку були втягнуті практично всі незалежні та колоніальні країни.
У роки промислового перевороту та індустріалізації світовий товарообмін перевищував темпи зростання виробництва. Провідну роль у світовій торгівлі відігравала Англія. Це пояснювалося наявністю у неї значної кількості товарної маси внаслідок промислового перевороту, що почався раніше, ніж в інших країнах; наявністю колоніальних володінь; індустріалізацією в Європі й США, низькою вартістю товарів, великим торговим флотом.
З 1896 р. почався перелом у світовій торгівлі. Ціни систематично зростали внаслідок монополізації виробництва і розробки золотих копалень на Алясці, в Канаді, Півдні Африки. Зменшилася питома вага Європи в світовій торгівлі. Одночасно посилилося значення американських і азіатських країн. Відбулися зміни в структурі товарообміну. Якщо для XIX ст. був характерним обмін промислових товарів на сировину і продукти харчування, то на початку XX ст. зросло значення фабрикатів у експорті всіх європейських країн і США.
Характерною ознакою зовнішньоекономічних відносин був імпорт сировини з колоніальних країн, оскільки найбільш розвинуті промислові країни, за винятком США, були мінімально забезпечені сировиною.
У світовій торгівлі сільськогосподарськими продуктами превалював аграрний протекціонізм, посилений кризою