Первая графа там где киев.унія дата: 1385р
Вторая ,Зміст: Угода між литовськими князями та польськими можновладцями передбачала перехід у католицтво Ягайла, його родичів і всіх нехрещених литовців, шлюб Ягайла з Ядвігою і приєднання Великого князівства Литовського до складу Польської держави.
Тоб то, литовський князь зобов'язувався прийняти католицтво і зробити цю релігію державною у Литві, використовувати свій скарб на потреби Польщі, сприяти поверненню відторгнутих від неї земель і, найголовніше, назавжди приєднати (інкорпорувати) до Польського королівства підвладні йому руські, литовські та жмудські землі. Таким чином, умови Кревської унії позбавляли Велике Князівство Литовське самостійності.
Третя колонка результати: У лютому 1386 р. Ягайло прийняв католицтво, взявши ім’я Владислав, одружився з Ядвігою і став польським королем.
Незабаром до католицизму було прилучено й Литву. Литовських бояр-католиків було урівняно в правах із поляками. Щоправда довершити укладену в Крево угоду й навік приєднати усі свої землі, литовські та руські, до Корони Польської Ягайло так і не спромігся, бо в особі Вітовта Кейстутовичазнайшов затятого прихильника державного відродження Литви
Вторая строка первая колонка Віленьска унія дата: 18 січня 1401 р
Вторая колонка в этой унии: зміст:
Велике князівство Литовське визнавало васальну залежність від Польщі. Усі українські й литовські землі по смерті Вітовта мали перейти під владу польського короля.
Результаты:
зумовила появу нового противника зближення Литви та Польщі — молодшого брата Яґайла Свидриґайла Ольґердовича, який фактично втрачав права наслідувати великокняжий престол.
Городельська унія : третя строка первая колонка дати: 2 жовтня 1413 р
Вторая колонка: зміст: підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385 року, задекларувала повторне об’єднання Корони Польської і ВКЛ в одну державу «на вічні часи»;
визнання за ВКЛ права на автономію та збереження інституції велико-князівської влади у Литві;
надання Вітовту прав пожиттєвого правителя ВКЛ під зверхністю польського короля;
українські землі після смерті Вітовта не переходили під владу польського короля, як це передбачалося Віленською унією (1401), а залишалися у складі Литовської держави;
уніфікація адміністративно-територіального устрою за польським зразком;
запровадження у литовських землях власного сейму та столичних і земських вищих урядів (воєводств, каштелянств та ін.), подібних до польських;
визначено принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн;
зрівняння у правах і привілеях католицької шляхти Литви і Польщі. Литовці-католики, на відміну від православних, мали можливість повністю розпоряджатися своїми земельними володіннями, які до того належали їм умовно.
Третя колонка результати: зміцнення союзу ВКЛ і Польського королівства в боротьбі з Тевтонським орденом;
унія стала провісником релігійної нетерпимості прокатолицької польської державної влади до православних на підпорядкованих їй землях;
прокатолицький характер унії створив певні умови для сприйняття населенням ВКЛ культурних здобутків західно-європейської цивілізації;
призвела до релігійного розколу між православними народними масами й прокатолицькою знаттю у ВКЛ, зокрема і на українських земмлях;
заклала політико-правові основи для започаткованого ще Кревською унєю процесу трансформації суспільно-політичної структури ВКЛ, її зближення й поступового зрощення з такою ж структурою Польського королівства.
Объяснение:
Внешнеполитическое положение Московского княжества по сравнению с 1380 году, когда Москве противостояла одна лишь Орда Мамая, значительно ухудшилось, и для Москвы вполне реальной была перспектива нового нашествия и войны не только с войсками Орды, но ещё и с Рязанским, а также с Тверским и Суздальско-нижегородским княжествами. Естественно, что Московскому княжеству, военные силы которого были значительно ослаблены на Куликовом поле, оказавшемуся в окружении врагов, в одиночку трудно было противостоять подобной коалиции… И судя по всему, именно данное обстоятельство, т.е. враждебная позиция по отношению к Москве соседних князей-предателей, а отнюдь не одно только тохтамышево нашествие и явилось главной причиной временного возобновления уплаты дани в 1383 году.
