римские боги
Юпитер – царь богов, бог неба и грома, сын Сатурна и Опы. ...
Юнона ( – дочь Сатурна и Опы, жена и родная сестра Юпитера, царица богов. ...
Нептун – бог моря и пресной воды. ...
Церера – богиня урожая, плодородия, сельского хозяйства.
боги греции
Аполлон – бог солнечного света, художественной красоты, целительства и душевной чистоты.
Гермес – бог дорог, путешествий, покровитель купцов и торговли.
Арес – бог войны.
Эрот – бог любви.
Гефест – бог кузнечного ремесла.
Дионис – бог виноделия.
Морфей – бог снов и сновидений.
Фобос – бог страха.
ответ:Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.
Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад,Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.
Релігійні обряди в Греції були вкрай могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширеня богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честьДеметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої
Давньори́мська релі́гія — одна з політеїстичних систем рабовласницького суспільства з пережитками релігійних уявлень епохи родового ладу.
Основною ланкою господарювання римської громади було хліборобство. Тому для давньоримської релігії характерна віра в духів — покровителів природи, сільського життя і хліборобства. Патріархальність життя зумовила також особливу шану та обожнювання душ предків як покровителів домашнього вогнища — ларів, пенатів та ін. У культі дерев, землі, каміння, деяких тварин відбито риси фетишизму й тотемізму.
Поступово з маси дрібних божків, які уособлювали сили природи і вважалися покровителями тих чи тих явищ дійсності, релігійна свідомість стародавніх римлян стала виділяти окремих головних богів. До цього періоду належить і виникнення численних міфів про богів. Римська міфологія зазнала величезного впливу грецької міфології.
З утворенням класів і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов'язаними з певною територією. Оформлення пантеону було насамперед справою вельможних та жерців. Поряд з такими богами, якЮпітер і Марс, що ставали дедалі могутнішими, існувало безліч менших богів, духів, котрі опікувалися окремими життєвими чи господарськими справами.
Спарта и Афины были двумя сверхдержавами Древней Греции, оба были городами-государствами. Что привело их к процветанию?
Удивительно, но они пришли к власти совершенно разными Афины обладали богатым искусством и культурой, в то время как Спарта обучала самых сильных воинов в Греции. Со временем они превратились из союзников в соперников и заклятых врагов.
Объяснение:
Афины:• Афиняне имели выход к морю. Поскольку афиняне были так близко к морю, они стали торговцами, торгующими с другими цивилизациями вокруг Средиземноморья. Близость к морю также побудила Афины построить сильный военно-морской флот.
• афинская экономика была основана главным образом на торговле. Земля вокруг Афин не могла обеспечить достаточное количество еды для всех жителей города. В результате афиняне торговали с другими городами-государствами вместе с несколькими другими цивилизациями в Средиземноморском регионе. Примерами ресурсов, которые требовались афинянам, были древесина из Италии и зерно из Египта. В обмен афиняне часто давали такие предметы, как мед, оливковое масло, серебро и глиняную посуду.
• Афиняне покупали и продавали свои товары на общественном рынке под названием Агора. В Агоре люди могли покупать предметы домашнего обихода, одежду, глиняную посуду, мебель, украшения, рабов и продукты, такие как салат, лук, вино и оливковое масло.
• Афины, как и некоторые другие города-государства, тоже делали свои монеты. Монеты облегчали торговлю и были сделаны из золота, серебра и бронзы и отражали их действительную стоимость через ценные металлы. На лицевой стороне монет было изображение Афины, богини-покровителя Афин; на спине была представительная птица Афины, сова.
Спарта:• Спартанцы были расположены на равнине, между горами и морем, где они выращивали на плодородной почве. В отличие от афинян, спартанцы жили внутри страны, поэтому у них не было доступа к морю и они были бесполезны для торговых кораблей или военно-морского флота.
• Спартанская экономика реализовывалась немного иначе, чем афинская экономика. Вместо того, чтобы полагаться на торговлю, спартанцы полагались на сельское хозяйство и завоевания. Все спартанцы были солдатами, поэтому спартанцы заставляли других людей добывать для них ресурсы. спартанцы завоевали близлежащий регион Мессения и поработили туземцев, которых спартанцы называли илотами. Илоты обрабатывали землю для спартанцев и отправляли большую часть своих товаров в Спарту, сохраняя при этом дополнительные услуги.
• Неграждане производили товары для них. Они делали одежду, инструменты, оружие и керамику для спартанцев, управляли частью городской торговли. Однако спартанцы препятствовали торговле - они верили, что новые идеи, которые появятся в результате путешествий и общения, приведут к коррупции и ослабят правительство.
• Кроме того, даже если бы спартанцы хотели торговать, это было бы трудно, так как спартанцы не использовали монеты. Вместо этого спартанцы использовали огромные железные прутья - система, которая, как считал спартанский лидер, предотвратит кражу - чтобы украсть любую ценную сумму, вору понадобится повозка, чтобы унести железо. Однако это также ослабило торговлю, так как другие города-государства не были рады получить железные прутья в обмен на их товары.