М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
ника2760
ника2760
03.05.2020 23:01 •  История

В17 веке первым из царей послал людей учиться в

👇
Ответ:
MARINETT31
MARINETT31
03.05.2020
Борис Годунов. Борис первым (за сто лет до Петра I) из царей посылал русских людей учиться за границу.
4,7(99 оценок)
Ответ:
bobrikov01
bobrikov01
03.05.2020
Борис Годунов :)100%
4,7(90 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
JaneAubakirova
JaneAubakirova
03.05.2020

ВXIV—XV ст. у господарському житті населення українських земель відбувалися помітні зміни. Важливою рисою його розвитку в цей час стало зростання великого феодального землеволодіння. Вже наприкінці XIV ст. на українських землях нараховувалося кілька десятків латифундій (вотчин) — великих приватновласницьких земельних володінь з натуральним характером господарювання, в яких застосовувалися напівфеодальні форми праці залежного населення. Основними джерелами зростання великого землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення общинних земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.

Переважна більшість земель була сконцентрована у володінні великих магнатів: Острозьких, Чарторийських, Радзивілів (Волинь), Ружинських, Заславських, Немиричів (Київщина, Поділля), Замойських, Потоцьких, Язловецьких (Брацлавщина та Поділля). Зосередження земель у руках магнатів обумовлювало їх наступ на території і права селянських общин, що виявлялося у привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх намісників тощо.

Зростання великого феодального землеволодіння обумовлювало якісні зміни у формах організації праці. У XIV-XV ст. відбувався інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, швидко зростав ринок сільськогосподарської продукції. За цих умов великі землевласники, реагуючи на потреби ринку, перетворюють свої господарства на фільварки — багатогалузеві господарчі комплекси, які базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян і були зорієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча і зберігали чимало рис натурального господарства.

У XV ст. набули поширення ярмарки (вони постійно існували у Львові, Києві, Галичі, Луцьку та ін. містах), що було першою ознакою становлення ринку. Саме у цей час українські землі потрапили в орбіту активних торгівельних відносин. Після захоплення турками Константинополя (1453 р.) держави, які були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія, Франція та ін.), переорієнтували свою торгівлю. Основним перевалочним Пунктом зернового експорту стає місто Гданськ на Балтійському морі, що спричиняє істотне пожвавлення виробництва зернових у Польщі та на українських землях. Зростання ціни на худобу в західноєвропейських країнах також активізувало її розведення на продаж. На ярмарках у Львові, Луцьку, Галичі та інших містах волів продавали тисячами, потім вони переганялися далі на захід. Дійшло навіть до того, що в цей час саме воли стали виконувати роль грошів.

Торгівля відбувалася в умовах численних обмежень. Наприклад, купецькі каравани могли рухатися лише по визначених у королівських та князівських указах шляхах. З 1343 р. відома "татарська дорога", що вела з Німеччини в Орду через Краків, Львів, Кам'янець, Київ. Це був на той час, фактично, єдиний шлях торгівлі Європи зі сходом. Інший важливий шлях міжнародної торгівлі проходив від Кафи (тепер Феодосія) через Київ до Москви і Новгорода. Торгівля відбувалася в спеціальні торгові дні та під час великих ярмарок, які влаштовувалися лише кілька разів на рік. Торгівлею займалися купці та ремісники, що могли збувати лише товар власного виробництва.

У XIV—XV ст. став помітним процес урбанізації. Поступово відроджувалися міста, спустошені під час монгольської навали. У цей період українські міста зберігали феодально-аграрний характер. Міщани займалися землеробством, скотарством, промислами і частково ремеслом і торгівлею. При цьому вони перебували у залежності від магнатів й подібно до селян виконували повинності, сплачували їм натуральний податок, інколи грошима. Водночас значні зрушення, які відбувалися за міськими мурами, спричиняли нові явища і процеси. Активізується розвиток торгівлі і ремесла, які поступово стають основними заняттями мешканців міст. Поглиблюється спеціалізація ремісництва

Скорочено неможливо написати, тут саме головне

4,7(67 оценок)
Ответ:
gels5344Inetka
gels5344Inetka
03.05.2020
2 часть

«Поляном же жившим особе по горам сим. бе путь из Варяг в Греки. и из Грек по Днепру. и верх Днепра волок до Ловоти. и по Ловоти внити в-Ылмерь озеро великое. из негоже озера потечет Волхов и втечет в озеро великое Нево. и того озера внидеть устье в море Варяжьское. и по тому морю ити до Рима а от Рима прити по томуже морю ко Царюгороду а от Царягорода прити в Понт море. в неже втечет Днепр река».

Совершенно очевидно, что, несмотря на то, что летописец называет этот путь путём из Варяг в Греки, описан он в обратном направлении, а именно как путь из Грек в Варяги. Можно, конечно, предположить, что причина этого в том, что летописец описывал Путь из Киева, из земли полян, которая являлась своего рода точкой отсчёта для его ориентации в географическом пространстве (такое мнение высказывалось в историографии, см., к примеру: Петрухин В.Я. Древняя Русь: Народ. Князья. Религия // Из истории русской культуры. Т. 1. М., 2000. С. 64, ср. с. 67, 77). Полагать так, казалось бы, позволяет сам летописный текст, вводящий описание Пути через рассказ о полянах (являющийся своеобразным лейтмотивом всей вводной части ПВЛ): «Полянам же, жившим отдельно по горам этим, был путь из Варяг в Греки…». Однако этот пассаж обнаруживает полное текстуальное соответствие с началом летописного повествования об основателях Киева, следующего в ПВЛ после описания путей и сказания о хождении апостола Андрея: «Полем же жившем особе и володеющем роды своими…», и, по всей видимости, восходит к этому тексту, о чём свидетельствует упоминание в первом случае киевских гор (см. далее). Сам же Путь описывается «из Грек» и заканчивается Чёрным морем, в которое впадает Днепр (далее в летописи указан исток Днепра). Создаётся впечатление, что именно Понт и является отправной точкой для описания Пути: далее следуют географические объекты на территории Руси (Днепр, Ловоть, Ильмень, Волхов, Нево) и за её пределами – Варяжское море с двумя «опорными» пунктами – Римом и Константинополем. Иными словами, собственное «расположение» летописца совершенно необязательно могло определять порядок описания Пути, тем более, что движение в обратном направлении (из Варяг в Греки) было ему, безусловно, хорошо известно (походы Аскольда и Дира на Киев, Олега на Киев, походы руси на Византию).
4,6(95 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ