Обидва - Ілля Муромець і Робін Гуд - фольклорні герої, перший - російського та українського, другий - британського фольклору. Це їх об"єднує. Але різного між ними набагато більше.
Наприклад, зовнішній вигляд.
Ілля Муромець має на собі важкі обладунки: кольчугу, шлем, палицю або меч; він завжди на доброму коні. Ставний, кремезний, з сивою бородою - так його зображують художники.
Натомість Робін Гуд вигладає дещо молодшим від Іллі, його одяг зовсім простий, нічого богатирського в його вигляді немає. Він одягнений у зелений плащ з капюшоном. А його зброя - лук і стріли.
В цьому ми вбачаємо різницю в ментальності двох народів - слов"янського і британського. Наші герої дуже відрізняються від загальної маси людей, англійські - навпаки, мають такий самий образ, як і будь-хто з натовпу.
Головні вороги Іллі Муромця та його "команди" - темні сили типу Ідолища Поганого. Робін Гуд з своїми прибічниками бореться проти багатих та знатних людей. Його ідеали інші: він би хотів, щоб бідні зрівнялися з багатими, він захищає бідняків.
Ці герої уособлюють національні цінності двох різних народів. В англійській культурі герой - це людина, яка захищає слабких, а в нашій культурі герой - це той, хто захищає цілу країну. Тобто різниця між ними криється в особливостях національного менталітету двох народів.
Обидва - Ілля Муромець і Робін Гуд - фольклорні герої, перший - російського та українського, другий - британського фольклору. Це їх об"єднує. Але різного між ними набагато більше.
Наприклад, зовнішній вигляд.
Ілля Муромець має на собі важкі обладунки: кольчугу, шлем, палицю або меч; він завжди на доброму коні. Ставний, кремезний, з сивою бородою - так його зображують художники.
Натомість Робін Гуд вигладає дещо молодшим від Іллі, його одяг зовсім простий, нічого богатирського в його вигляді немає. Він одягнений у зелений плащ з капюшоном. А його зброя - лук і стріли.
В цьому ми вбачаємо різницю в ментальності двох народів - слов"янського і британського. Наші герої дуже відрізняються від загальної маси людей, англійські - навпаки, мають такий самий образ, як і будь-хто з натовпу.
Головні вороги Іллі Муромця та його "команди" - темні сили типу Ідолища Поганого. Робін Гуд з своїми прибічниками бореться проти багатих та знатних людей. Його ідеали інші: він би хотів, щоб бідні зрівнялися з багатими, він захищає бідняків.
Ці герої уособлюють національні цінності двох різних народів. В англійській культурі герой - це людина, яка захищає слабких, а в нашій культурі герой - це той, хто захищає цілу країну. Тобто різниця між ними криється в особливостях національного менталітету двох народів.
Основные работники вельможного хозяйства скорее всего не имели ни собственной земли, ни орудий труда и, естественно, не могли распоряжаться собранным урожаем или изготовленными изделиями. Как показывают изображения, они получали свое довольствие (продукты питания, одежду и ремесленные изделия) из общего склада. Иначе говоря, крупное поместье было натуральным, замкнутым в себе производством, мало связанным с рыночным обменом. Правда, в ряде сцен изображены рынки, на которых идет бойкая торговля зерном, овощами, рыбой, обувью, одеждой, однако, вероятно, эти мелкие рынки функционировали в пределах тех же вельможных имений, а торговали лиьпь редкими излишками потребляемой продукции.
Основные работники вельможных хозяйств не имели своей земли, орудий труда, работали под наблюдением надсмотрщиков и не распоряжались произведенной продукцией, тем не менее вряд ли они были рабами, так как имели свою семью, некоторое личное имущество. В письменных текстах их называют «мерет» или «хемуу» , в то время как собственно рабов обозначали термином «бак» .
По документам, найденным в архиве храма фараона Нефериркара (V династия) и касающимся инвентаризации имущества, штатного расписания, выдач продуктов и вещей, можно сделать вывод, что организация царского и храмового хозяйства была такой же, как в вельможных имениях, хотя, возможно, роль рабского труда в них была выше (ведь большая часть пленников оседала в царских и храмовых хозяйствах) . Хозяйства вельмож и храмов облагались налогами, а их работники отрабатывали многочисленные повинности (строительство пирамид, дорог, перевозка тяжестей, погрузка судов и др. ) в пользу центральной власти. За особые заслуги фараоны могли освобождать отдельных вельмож и храмы от налогов и повинностей, даруя им так называемые иммунитетные грамоты.