Положительные стороны реформы Увеличились доходы колхозов и совхозов на 15%. Вырос объем сельскохозяйственного производства на 21%. Прибыль от проданной продукции, после уплаты налогов, переводилась в фонд развития предприятия. Эти деньги шли на строительство квартир, культурно-массовые мероприятия или материальную для работников. С колхозов и совхозов списали долги. В 1965 году для колхозников установили пенсии. Снизили цены на технику и запчасти. Закупочные цены повысились в 1,5-2 раза, а сверхплановые поставки выкупали по завышенным ценам. Для колхозов трудодень заменили на ежемесячную заработную плату и продукты. Одним из достижений следует считать возведение единой системы электроснабжения, это создало предпосылку для развития народного хозяйства по всей стране. Несмотря на положительные моменты, особых изменений в развитие советской экономики так и не произошло. Ее рост увеличился за счет использования новых ресурсов, а не благодаря производительности труда. Сложности в реализации проекта Нежелание бюрократии следовать новым идеям. Членам правительства не нравилось условие, при котором работу директоров и председателей колхозов оценивали потребители, а не министерство. Противоречие реформы и политических взглядов. Пример таких различий можно рассмотреть в ходе эксперимента проведенного на Щекинском химическом предприятии. Суть опыта заключалось в том, что было дозволено уволить ненужный персонал, а некоторую долю их заработка разделить на оставшийся коллектив. Спустя 2 года количество работников снизилось на 1000 человек, при этом эффективность производства повысилась на 80%. После этого проект остановили из-за того, что он мог создать безработицу. Неправильный расчет на монополию. Ставка была сделана на то, что в условиях монополии, предприятия станут выпускать качественную продукцию и ее производительность увеличится. Но многие организации поняли, что получить прибыль можно и другим путем: за счет искусственного роста цен или экономя на сырье. Это привело к тому, что качество выпускаемой продукции не только не улучшилось, но и снизило свои показатели. Возникла угроза безработицы. По принципам реформы предприятия, выпускающие некачественную или ненужную продукцию, требовали устранения. Пришлось бы закрыть такие организации, а это повлечет массовое увольнение сотрудников или их переподготовку, что требует огромных затрат. Было принято решение оставить текущее положение. Открытие новых природных ресурсов, таких как нефть и газ позволили производству развиваться и дальше по экстенсивному пути. Кризис в Чехословакии побудил советское правительство отказаться от дальнейшего исполнения реформы, чтобы не спровоцировать угрозу для социалистического строя.
Объяснение:
Головну перевагу парламентської системи зазвичай бачать в максимально тісному зв'язку з принципом народного представництва. В певній мірі і проходження партійних установок і програм, зв'язаність ними політичного курсу може виступати як перевага парламентської системи, оскільки дає чітку ідеологічну основу незалежно від смаків і пристрастей партійних лідерів.
Недоліки парламентської системи, так само як і президентської, є продовженням її переваг.
Нестійкість коаліцій у парламентських системах веде до зміни уряду, до нестійкості всієї політичної системи в цілому (характерний приклад цього дає Італія з її частими парламентськими кризами). В результаті необхідності витримування певної ідеологічної лінії в уряду може гатися нестача прагматизму.
Під час криз і ускладнень, коли потрібно діяти швидко, приймаючи персонально всю відповідальність, у парламентських системах відчувається брак повноважень в уряду і глави держави. В той же час у парламентських системах є на перший погляд парадоксальна тенденція приниження ролі парламенту в умовах, коли члени уряду одночасно є депутатами і виступають як політична еліта на противагу меншості. У цьому випадку уряд узурпує законодавчу владу, надаючи парламенту можливість тільки «штампувати» закони, чого не може в принципі бути в президентських системах.
Головні переваги президентської республіки полягають у тому, що це — відносно проста система командного типу з вираженою персональною відповідальністю, а отже, володіє значними перевагами з точки зору ефективності державного управління.
Недоліки президентської системи є продовженням її переваг: для неї характерна висока концентрація влади, що в країнах з нестійкими традиціями демократії загрожує збереженням і навіть посиленням авторитарних рис у політичному режимі (особливо цьому сприяє з'єднання поста глави держави і глави виконавчої влади). Крім того, застосування президентської системи в країнах зі складними міжнаціональними, міжконфесійними та внутрішньо-конфесійних відносинами президентська модель не дає адекватного вирішення проблем організації державної влади. Недоліком президентської системи є і відсутність належного зв'язку між партійним складом парламенту і партійною приналежністю президента. Це веде до розбалансування політичної системи і різноспрямованості політичних процесів в єдиній державній машині, ламаються політичні цикли.
На мою думку в нашій країні наразі діє президентська демократія, та вона і є найбільш ефективною в сучасній Україні. Адже народу потрібно приймати участь у виборі президента їхньої країни.
