З давніх-давен на нашій землі збиралися ці великі торги – ярмарки. Гончарі й ложкарі, ткалі й вишивальниці, бондарі й столярі, стельмахи й кошикарі, кушніри й лимарі, соленики й дьогтярі, бублейниці й кравці продавали на ярмарках свої вироби. Валками стояли на торжищах чумацькі мажі з сіллю та рибою. Кожний купував те, що не міг зробити сам.
Славетний шлях "із варяг у греки" надавав українським землям помітніих переваг в торговому відношенні. Власне, в добу піднесення Київської Русі так воно і було – оберталися монети різних держав, продавалися товари різних народів, рухались торгові каравани. Але воєнні набіги і княжі суперечки зруйнували торгові структури, розірвали стосунки.
З 16 ст. почали приїжджати в Україну купці з великих міст Середньої і Західної Європи - доставляли вишукані прикраси, ювелірні вироби і предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед. І на українських землях почали виникати малі ярмарки в середніх і великих містах. Тут продавали і купували худобу, одяг, взуття, хатні речі, продукти та інше. Найбагатшими були осінні торги, а також ярмарки перед великими святами. Німецькі, польські поселенці, вірмени і євреї, поряд із українськими міщанами, були активними в ярмарковій діяльності.
В 17ст. вже кожному українському місту i містечку при заснуванні надавалося право на один-три ярмарки на рік. Розвиток ярмарків свідчить про відокремлення промислово-торговельної дiяльностi від землеробства. З іншого боку, активна реміснича й торговельна дiяльнiсть, безсумнівно, сприяла розвитку українських мст.
Основные сражения викингов происходили на море, о чем свидетельствуют три примера: сражение в Хафрс фьорде в 872 г., Сволдре — в 1000 г. и Ниссс — в 1062 г. Несмотря на это, они старались приблизить тактику морского сражения к сухопутной, выстраивая свои флотилии в линии и клинья, связанные одной или обеими сторонами с главным кораблем, стоящие планшир к планширу и представляющие собой огромную плавающую платформу. Самый большой и хорошо оснащенный корабль с главным командованием обычно составлял ее центральную часть. Высокобортные торговые суда располагались на флангах. Носы длинных кораблей выступали за линию фронта, и некоторые из них, т. н. bardi, были оснащены специальными заслонками на носу и на корме, принимающими на себя главный удар неприятеля. У некоторых кораблей вокруг носа находился ряд железных шипов, называемый «бородой» (skegg), которая пробивала вражеские корабли, осмелившиеся подплыть слишком близко. По краям платформы могли располагаться отдельные корабли для перестрелки с мелкими отрядами противника. В бою паруса опускались, и все движение осуществлялось веслами, поэтому потеря весел при столкновении с другим судном была равносильна поражению. Классический diekplus маневр заключался в том, чтобы выбить весла противника носом собственного корабля так, чтобы неприятель ничего не заподозрил заранее. Основной тактикой было просто плыть навстречу вражескому кораблю, брать его на абордаж и переходить на следующее судно, отрезая захваченный корабль от остальных, если он составлял крыло платформы. Платформа атаковывалась всеми кораблями, умещавшимися вдоль нее.
Объяснение:
Удачи.
