Я НЕ ЗНАЮ ЧИ ВОНО
Наприкінці 1920-х років у Харкові, тодішній столиці УСРР, за відома Сталіна спеціально для українських письменників та інших діячів культури УСРР зводять будинок. Його спроектовано міським архітектором Харкова Михайлом Дашкевичем. Тут передбачено все для зручності мешканців — просторі світлі кімнати, високі стелі, великі вікна. Поряд навіть розбили сквер, аби ті, хто житимуть тут, мали де відпочити. Шістдесят чотири комфортабельні квартири, їдальня, солярій, обслуговуючий персонал — справжній рай для творців літератури. Тоді в новобудову будинку літератора було розселено десятки геніальних українських письменників, поетів, художників, сценаристів, акторів. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Анатоль Петрицький, Антін Дикий та інші.
Утім, цей рай оснащують спеціальною системою та мережею агентів, завдяки яким автори тримаються під контролем радянських спецслужб. Зокрема, на деяких письменників доносять власні дружини-агентки, на деяких — служниці. Також знаходяться під контролем усі, хто відвідує цей будинок, серед них — Бертольт Брехт, Теодор Драйзер, Бруно Ясенський, які приїздять до Харкова на Міжнародну конференцію революційних письменників 1930 року. Українські письменники гають наслідки Голодомору 1932-33 рр., у в результаті чого ситуація загострюється.
Дехто з письменників чинить самогубство, дехто потрапляє в божевільню. Під час сталінських репресій було заарештовано мешканців сорока квартир із шістдесяти трьох. Колись новобудову називали будинок «Слово», бо сама споруда мала в плані літеру «С». Та вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ — «дом предварительного заключения»
Поді́л — у Київській Русі передмістя, торговельно-реміснича частина міст.
Поділ отримав свою назву, через те, що розташовувався нижче від міста-фортеці, збудованої, як правило, на горі.
Подоли виникали в динамічно зростаючих давньоруських містах внаслідок суспільного поділу праці, що призвело до відокремлення ремесла від землеробства, відтак концентрації торговців і ремісників у містах. Спочатку поділ вважався не містом, а передмістям і був неукріплений. Майже цілком поділ складався з будинків, майстерень і торговельних яток ремісників, які були дерев'яними. У час нападів на місто, найбільше потерпали саме поділ та його мешканці — зазвичай ворог підпалював ремісниче передмістя, і його нищила пожежа. З кінця ХІІ—ХІІІ століття у Північно-Східній Русі (Новгородське і Псковське князівства), а пізніше і у Московській державі за «подолом» закріплюється назва посад. Слово поділ збереглося у топонімах деяких українських міст — назві придніпровського району столичного Києва Поділ, історичній назві приворсклянської частини міста Полтави Поділ.
Объяснение:
