Масо́нство— релігійно-етичний рух, прибічники якого закликають до морального самовдосконалення. Масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів»(на картинці є все про масонські ложі, якщо ви подивитесь),масонські ложі відіграли важливу соціальну-політичну роль в житті України тим що організував форму середньовічних мулярів та те що масони проголошували деякі демократичні гасла
Объяснение:
Європи в Україну через Росію і Польщу наприкінці XVIII ст. прийшло масонство. Масонство — один з різновидів суспільного руху, що мав багатовікову історію. Масони - члени релігійно-етичних організацій «вільних каменярів», що зародилися в Західній Європі в період Середньовіччя. Дуже поширилися в зв'язку з французькою революцією кінця XVIII ст.
Вдосконалення людини, її внутрішнього світу як вдосконалення суспільства і позбавлення її від недоліків своєю високоморальною поведінкою. Один з основних принципів - невтручання в політику.
Об'єднання всіх народів світу на основі братства, рівності, взаємодо в розумне суспільство, «кожний член якого робить свій внесок, щоб воно було корисним і приємним для всіх».
Особливості діяльності масонських організацій в Україні:
Політичний характер масонських організацій - лож (від французького ~ «löge» - місце зборів).
Хоч масонство заперечувало національні межі, але дух вільнодумства в умовах України формував протест проти національного гноблення.
Тому серед українських масонів поширювалися ідеї слов'янської федерації, в якій українці були б рівними серед рівних, а також ідея державності України.
Члени масонських організацій (лож): лікарі, архітектори, літератори, купці.
В Україні - багато представників старшинсько-шляхетських родин.
Центр масонського руху в Україні: в останній чверті XVIII ст. центром став Київ.
Найвідоміші організації (ложі) масонів в Україні
Засновник - генерал-губернатор, граф Олександр Ланжерон, який залучив до масонства Івана Котляревського - автора вже надрукованої поеми «Енеїда», який служив у війську.
Відомий член ложі Іван Орлай - видатний український просвітитель» колишній, директор Ніжинського ліцею, директор Ришельєвського ліцею в Одесі.
У складі ложі було більше 70 чоловік різних національностей.
1817 p м. Одеса «Трьох царств природи» (надр, рослинного і тваринного світу).
Склад членів багатонаціональний: росіяни, українці, поляки, французи, греки, євреї, італійці, німці,
Членами ложі були онуки останнього українського гетьмана Кирило і Петро Розумовські, яких переслідувала царська влада: першого, оголосивши божевільним, замкнули в Суздальському монастирі, а потім «змилостивилися» засланням обох в Одесу під нагляд міської адміністрації.
Підсумок. Обидві одеські ложі змушені були припинити свою діяльність через доноси на адресу царської влади про «політичні дебати» на засіданнях. Хоч ці дебати і не мали яскраво вираженого антиурядового характеру.
2. 1818 - м. Полтава «Любов до істини»:
Заснована українськими чиновниками 1819рр. і поміщиками. Склад ложі налічував 23 (20) чоловіки. Серед них: І. Котляревський, В. Лукашевич, С. Кочубій, С. Петровський, Г. Вогаєвський, Г. Тарновський.
Очолив ложу Михайло Новиков, управитель губернської канцелярії.
Основний упор в своїй діяльності ложа робила на національні проблеми України. Найбільший інтерес виявляли до історичного минулого, хоча чіткої програми облаштування майбутнього України не виробили.
У підсумку зосередилися на турботах про підвищення загальної політичної свідомості українського дворянства.
Ложа відігравала велику роль в масонському русі. Чутка про неї дійшла до Петербурга.
В 1819 р. закрита за особистим указом російського царя Олександра І.
3. 1818-1822 pp. м. Київ Ложа «Об'єднання слов'ян»:
Засновники: В. Роснишевський, П. Харлинський, П. Олизар та ін.
В останній рік свого існування ложа налічувала більше 80 чоловік за такими національностями: українці, поляки, росіяни; за професією і родом занять: державні службовці, вчителі, лікарі, військові.
Головний напрям її діяльності виражав символічний знак: хрест із написом «Єдність слов'янська».
Поступово багато учасників масонських організацій розчарувалися в пасивній діяльності; дійшли висновку про необхідність чіткіше визначити своє ставлення до історичної долі України в минулому, зайняти більш дієву позицію, при цьому дотримуючись конспірації. Так, на базі Полтавської ложі була створена наступна організація, що використовувала досвід масонських організацій
Цілі товариства:
Вести пропагандистську роботу в масах, щоб сприяти підйому культосвітнього і політичного рівня свідомості;
Об'єднати маси навколо ідеї ліквідації кріпосництва та обмеження влади царського самодержавства;
Домогтися незалежності України і відмежування від Польщі.
1826 р. - члени Малоросійського товариства були заарештовані. Під час слідства в Петербурзі В. Лукашевич заперечував існування організації. Він був ув'язнений в Петропавловську фортецю. Після нетривалого ув'язнення члени таємного товариства були звільнені.
Правителем государства Кыргыз был ажо (верховный правитель) Барсбек — видный политический деятель. Он происходил из древней правящей кыргызской династии. Считалось, что род Барсбека находится под покровительством богини Умай-Эне, потому его родичи носили редкий титул — Умай-бег. Причем, предполагают, что ажо (или его род) не только управлял подчиненными сородичами, но был среди них своего рода религиозным вождем. Известно, что Барсбек рано остался без отца, был средним сыном в семье, имел четырех братьев. Одним из любимейших его занятий была охота с тайганом — охотничьей собакой.
Ажо Барсбек возглавил кыргызское государство во многом благодаря своим личным достоинствам. Дальновидный политик, он предугадал в конце VII века растущую силу кыргызов и сделал решительный политический жест — принял титул кагана и одновременно взял себе тронное имя Ынанчу Алп Бильге. Этим кыргызский каган открыто дал понять деятелям, стоявшим во главе Второго тюркского каганата, что намерен соперничать с ними в борьбе за господство в Центральной Азии.
Первый поход тюркского кагана на кыргызов.
Тюркский каган Капаган (693—716 годы) решил раз и навсегда положить конец опасности, которую представляли для него кыргызы. Он направил на енисейских кыргызов войско во главе с принцем (впоследствии каган) Бильге. Однако первый поход закончился неудачно. Войска были остановлены на кыргызской границе. Здесь соперники заключили мирный договор. В соответствии с его условиями Капаган признал Барсбека каганом. В знак этого он отдал ему в жены дочь своего старшего брата. Выгодный мир узаконил положение кагана Барсбека Ынанчу Алп Бильге. Но Барсбек не отказался от своих далеко идущих притязаний и планов.
В начале VIII века Барсбек продолжал проводить активную антитюркскую внешнюю политику. Он направил в 707-709 годах два посольства в Китай, который в то время воевал с тюрками. Искал он поддержки и в Тюргешском каганате. Так, в Чуйскую долину к тюргешам прибыло посольство, которое возглавил ближайший сподвижник Барсбека по имени Эзгене, и заключило договор. Таким образом, в 709 году Барсбеку удалось создать мощную антитюркскую коалицию, куда, кроме кыргызов, вошли Танская империя и Тюргешский каганат. Один из влиятельных деятелей Второго тюркского каганата Тоньюкук так оценивал сложившуюся политическую ситуацию:
“Табгач (китайский) каган был нашим врагом. Десятистрельный (тюргешский) каган был нашим врагом. Но нашим самым большим врагом был сильный каган кыргызов”.
Тюрки решили не дожидаться, когда их противники объединят свои силы, а напасть первыми и разгромить их поодиночке. В первую очередь они предприняли поход против кыргызов. В 709 году тюрки переправились в верховьях Енисея и разбили союзные кыргызам племена чиков и азов. Заняв Туву, они превратили ее в плацдарм для нападения на кыргызов.