Відповідь:Три десятиріччя після смерті Сталіна можна поділити на два періоди, що мають суттєві відмінності між собою. Якщо перший (його називають "відлигою") був спробою хоч частково реформувати тоталітарну радянську систему, то другий став часом політичної да ідеологічної реакції, прогресуючого занепаду та розкладу радянської системи.
Нас цікавить саме період "відлиги" з його змінами суспільно-політичного та культурного ладу. Перебуваючи протягом більш, ніж чверті століття під тоталітарним контролем, радянське суспільство, а разом з ним і Україна з інтересом та ентузіазмом сприйняли початок реформації. Хрущов, отримавши посаду головного секретаря, розумів, що , не вносячи змін в теперішню систему, він не зможе втримати владу в своїх руках. Для підвищення власного авторитету і сили треба було відрізнити і чітко відокремити минуле та сучасну реальність. Перед новим радянським керівництвом постала проблема масового культу вже мертвого "вождя всіх народів", тому тільки кардинальні зміни могли до Хрущову не стати тінню "великого" Сталіна.
В першу чергу "відлига" цікава нам реконструкцією централізації. Спроба надати більш широкі права та повноваження місцевому керівництву могла дати значний поштовх в економічному прогресі. Завдання "наздогнати та перегнати Захід" вимагало розв'язання рук владі "на місцях", яка тепер сама могла розпоряджатись своїми ресурсами. Такий розвиток подій був в цілому сприятливим для покращення радянської економіки. Однак основна проблема системи - її централізація - залишилась нерозв'язаною.
Відбулася спроба реформи сільського господарства. Хоча і були намагання покращити життя колгоспників, збільшити їм платню, проте збільшення розмірів колгоспів, екстенсивний б ведення господарства, гонка за показниками, авантюрні "кукурудзяні епопеї" тощо призвели до спаду виробництва і змушеного імпорту продовольства.
Найпомітніші зміни відбулися у сфері культурного життя. Таке послаблення тоталітарного впливу, посилення влади на місцях, спроби децентралізації суспільства призвели до виникнення усіляких рухів, що мали відверту націоналістську забарвленість. Звичайно, термін "націоналізм" вжито у кращому розумінні цього слова. Поширення впливу західної культури, розвиток та визнання української призвели до зміни поглядів нового покоління, зростання їх спрямованості на самостійність та розкутість, подолання власної відсталості. Період "відлиги" позначився бурхливим розвитком літератури, науки, мистецтва. На горизонті з'явилися нові імена, нові патріоти своєї Батьківщини.
Пояснення:
Объяснение:
Внутренние конфликты, десятилетиями раздиравшие династию Омейя-дов, ослабили её власть. В 749 г., в результате восстания, к власти пришла династия Аббасидов (потомки Аббаса, дяди пророка Мухаммада), основавшая Багдадский халифат.
Аббасиды ограничили завоевательную политику халифата. Только в 751 г. произошло сражение арабских войск с китайскими на реке Талас в Средней Азии, в ходе которого китайцы потерпели поражение.
Арабо-византийские войны в Северной Сирии, Анатолии и Месопотамии не привели к крупным захватам. Багдадский халифат жил в условиях относительного внутреннего и внешнего спокойствия. Процветали науки, искусство, торговля. Арабский язык стал языком образованных людей, объединяющим многонациональную страну.
Ислам окончательно утвердился как религиозная и политическая сила мирового значения, чему во многом и арабские завоевания.
Выбор нового политического пути требовал изменения ориентиров в экономике. Однако тогда никто в политическом руководстве страны не подвергал сомнению принципы командно-административной системы. Речь шла о преодолении ее крайностей, таких, как почти полное отсутствие материального стимулирования трудящихся, отставание в массовом внедрении научно-технических достижений в производство. По-прежнему господствовало неприятие рынка, товарно-денежных отношений, а преимущества социализма рассматривались как нечто раз и навсегда данное само по себе обеспечить развитие и процветание.
На первом месте среди народнохозяйственных проблем стояло аграрное производство. На сентябрьском пленуме ЦК в 1953 г. Хрущев выступил с серией важных для того времени предложений по развитию сельского хозяйства:
- увеличить закупочные цены на сельхозпродукцию,
- ввести авансирование труда колхозников (до этого расплата с ними производилась лишь один раз в год) и т.д.
Хрущев осудил практику укрепления слабых хозяйств за счет передачи им средств сильных, критиковал раздутый управленческий аппарат, недостаточную города сельскому хозяйству.
Отдача от принятых на пленуме постановлений могла ожидаться лишь несколько лет спустя, а исправлять положение в зерновом хозяйстве требовалось немедленно. Выход был найден в освоении целинных и залежных земель. Это был ярко выраженный экстенсивный вариант развития. Пригодные земли находились на территории Казахстана, Южной Сибири, в Поволжье, на Урале, на Северном Кавказе. Среди них наиболее перспективными выглядели Казахстан, Урал и Сибирь.
К весне 1954 г. на казахстанской целине было организовано свыше 120 совхозов. Первоцелинникам приходилось жить в палатках, в условиях бездорожья, смены жестоких холодов и изнуряющей жары. Круглосуточная работа в период посевной и уборочной сменялась строительными работами. Первые результаты целинной эпопеи не могли не внушать оптимизма. В 1954 г. целина дала свыше 40% валового сбора зерна. Увеличилось производство мяса, молока. Все это позволило несколько улучшить продовольственное снабжение населения. Однако успехи были лишь в первые годы. Урожайность зерновых культур на вновь освоенных землях оставалась низкой, освоение земель происходило при отсутствии научно-обоснованной системы земледелия.
В конце 1958 г. по инициативе Н.С. Хрущева принимается решение о продаже сельскохозяйственной техники, находившейся в распоряжении МТС, колхозам. Продажа техники колхозам положительно сказалась на сельскохозяйственном производстве далеко не сразу. Большая часть их оказалась не в состоянии сразу купить тракторы и комбайны и выплачивала деньги в рассрочку. Это поначалу ухудшило финансовое положение значительной части колхозов и породило известное недовольство. Отрицательным последствием продажи техники была также фактическая потеря кадров механизаторов и ремонтников.